Одним із населених пунктів,в якому можна побачити відновлену оборону споруду -замок,-містечко Скалат, перша згадка про яке( як село) зустрічається в письмових джерелах, датованих 1512 р., коли він входив до Теребовлянського повіту Руського воєводства. Назва міста походить від слова «скеля».
Пам'ятник Б. Хмельницькому (1956р.)
Територія старої ринкової площі
Пам*ятник Т.Г.Шевченку
Давні скалатські поселенці знайшли притулок на березі р. Гнила (правої притоки Збруча) поблизу трьох скель, які відносяться до Подільських Товтрів.Скалатчина входила до складу Галицько-Волинського князівства Київської Русі, а з сер. XIV ст. до майже сер. другої пол. ХVIII ст. перебувала під польською владою.
На межі XVI- XVII ст. від короля Сигізмунда ІІІ Вази містечко Скалат одержало магдебурзьке право і у 1600 р. і вже почало вважатися самоврядним містом. Міське управління самостійно встановлювало початок виборів і функції самоврядування, суду.Історичні нариси свідчать, що Скалат був не дуже багатим населеним пунктом, хоча Магдебурзьке право дуже високо цінувалося в ті часи і надавалося відносно великим містам і обмежувало, таким чином, втручання з боку королів чи княжих чиновників. З часом це зробило Скалат вельми заможним містом. 1602 р. в місті діяв магістрат, існувала ратуша.
Собор Усіх Святих Землі Української з дзвіницею (УПЦ)
Храм-новобуд
Власниками Скалата за часів Речі Посполитої були шляхтичі Калиновські гербу калинова, згодом - Тарли, а напр. XVIII ст.- Понятовські. У 1766 р. права міста на магдебурію були підтверджені грамотою короля Польщі Станіслава-Августа Понятовського.
Великого лиха жителям Скалата завдавали часті напади турецько-татарських орд. 1675 р. війська паші Ібрагіма Шишмана вщент зруйнували місто. Тоді фортецю міста намагалися взяти також, але безуспішно, коронні війська під командуванням короля Яна ІІІ Собеського.
1772 р. з Першим поділом Речі Посполитої, Скалат, як і Галичина, підпав під владу монархії Габсбургів, і його було зараховано до Тернопільської округи.
Преображенська церква (1872р.), УГКЦ1772 р. з Першим поділом Речі Посполитої, Скалат, як і Галичина, підпав під владу монархії Габсбургів, і його було зараховано до Тернопільської округи.
Дзвіниця
Храм Преображення.Профіль
Парафія Римської католицької церкви з’явилася в Скалаті лише в 1632 р. Ця подія була тісно пов’язано з новим господарем земель в особі галицького мечника ротмістера Кшиштофа Віхровського.
У 1632-1642рр. було споруджено перший мурований костел,якому на жаль призначено буде існувати всього шістдесят років…
Спочатку місто не один раз будуть штурмувати під час української національно-визвольної війни 1648 – 1657 рр. на чолі з Б. Хмельницьким. Не встигне вщухнути буря після її закінчення, а багатостраждальні галицькі землі піддатися новому випробуванню – в 1672-му почнеться новий виток польсько-турецького протистояння, в ході якого місто з усіма спорудами буде захоплене і спустошене османськими військами Мустафи II (1664 – 1703рр.). Костел після всіх цих подій фактично перетворився на руїну.
Новий храм на місці попередників..
Підписаний в 1699 р. Карловицький мирний договір між ворогуючими сторонами дарував тендітну надію на мир, чим одразу скористався новий Скалатський власник – дочка Кшиштофа Вероніка Віхровская (в заміжжі Фірлей), за два роки відбудувавши святиню практично заново. У 1703 р. було урочисто відсвятковано закінчення його будівництва.
ВівтарОднак, і цьому костелу в Скалаті не судилося довго існувати – уже в 1816 р. після чергового катаклізму його довелося частково розібрати і почати з використанням старих основних несучих конструкцій зведення нового храму. Роботи тривали десятиліття, і лише в 1827р. храм освятили на честь Пречистої Діви Марії.
Костел.Тил
У 1898р. храм знову зник з лиця землі в полум’ї всеруйнуючої пожежі. На допомогу католицькій святині на поч. ХХ ст. прийде господар Скалатського маєтку, яким на той момент історії був граф Ростоцький. Саме за його фінансової підтримки на ряду з реконструкцією замку архітектор Т.-М.Талевський звів новий храм в неоготичному стилі, який був консекрований єпископом Й. Вебером.
У 1944р. храмові куполи були обрані для пристрілу радянськими військами в цілях коригування артилерійського вогню..
У післявоєнний період в 1946р. парафія була закрита, а в 1959 р. разом з 38-ма католицькими костелами Скалатського деканату святиню підірвали.
26 липня 1990 р. освячено каплицю на честь святої Анни, а 26 липня 2002 р.- новозбудований костел Скалата в ім’я святої Анни.
Реставровані вежі та замковий мур
Вежі
Роботи тривають
Замок в Скалаті розташований в південно-західній частині міста в заплаві р. Гнилка. З півночі та південного сходу замок оточував рів заповнений річковою водою глибиною 2 метри. З двох інших боків доступ до фортеці перекривали болота. Мечник галицький К. Віхровський розбудував та укріпив старе укріплення-замок бл. 1630 р. На той час замок охороняв під‘їзди до міста.
Найдовшою була північна сторона форпосту (92 м), південна і західна мали по 72 м., найкоротша східна стіна була 63 м. завдовжки. На рогах стояли п'ятикутні в плані вежі. Можна припускати, що й ставок коло замку відігравав певну рольу обороні замку: принаймні, свідчення про нього є в костельних книгах ще від 1728 р.
Мур
Біля твердині - гуси,кури,кози та інша живність
Замок постраждав у 1648р. та 1651 р. від Хмельниччини: озброєні загони бідноти захопили і зруйнували фортецю.
Під час воєн з турками (1672р.) фортеця була сильно зруйнована та втратила свої оборонні функції. В кін. XVII ст. новий власник замку Ян Фірлей перебудував його та використовував як своє житло. На замковому дворі, поблизу східної стіни, виростає палац, у північно-східній фортечній стіні з'являється кам'яна в'їздна брама з двома воротами по боках, пишно декорована кам'яним рицарем, вазами і меморіальною дошкою з описом історії замку. Старі вежі теж оновили: два верхніх яруси вимуровали з цегли і обличкували тесаними регулярними блоками вапняку. Стіни замку з усіх боків сягали 6-метрової висоти та двометрової товщини.
Внутрішнє замкове подвір*я + вежа + костел
Панорама
Напр.XVIII ст. нова господиня маєтку Марія Сципіон з графського роду Водзіцькіх починає масштабну реконструкцію комплексу, в ході якої він не тільки перетворюється в стилі бароко центральний в’їзд, але і стародавній житловий корпус стає двоповерховим палацем з мініатюрним регулярним парком перед ним. Закінчення робіт з благоустрою датують 1795 р.
Одна із відбудованих стін
На замковому дворі
З подачі нових власників фортеці з роду Ростоцьких після руйнівної пожежі 1898 р. починається перетворення колись грізного стража миру і спокою Скалатської землі під керівництвом адепта готичної архітектури Т.-М. Талевського на архітектурну перлину в романтичному стилі, що приносить домінанті комплексу (кутовим баштам) корони-машикулі.
Однак, перебування в новому романтичному образі тривало недовго – незабаром почалася Перша світова війна 1914 – 1918 рр., яка залишила незабутні відмітини на фортечних мурах, після яких твердиня вже ніколи не оговталася – адже в диму бойових дій назавжди зникли і бароковий палац, і парадна арка брами, і французький парк.
На замковому дворі-2
В 1939 р. на території замку комуністи тримали арештованих польських офіцерів з прикордонного загону,а в баштах проводили екзекуції. Руйнації замок зазнав і під час Другої світової війни. Після війни палац та господарські приміщення, за наказом комуністів, розібрали на будівельні матеріали, а територію замку використовували для господарських потреб міста. В ті часи на подвір’ї замку розмістився танцювальний майданчик.
Фото
В 60-х рр. ХХ ст. була проведена консервація будівлі. Ще не так давно,замок був оточений з усіх боків глибоким ровом з водою. Залишки вхідної брами ще можна побачити у північно-східній частині фортечних мурів. До цієї брами вів колись дерев‘яний міст. План замку наближений до квадрату, чотири наріжні башти орієнтовані точно за сторонами світу. У вежах розташовувались стрільниці, що мали чотири яруси. Вежі п‘ятикутні, з високими шатровими покрівлями з червоної черепиці. В 2004 р. під час сильної бурі з веж позривало дахівку. В 2007 р. почалася реконструкція - упорядкували територія навколо фортеці, замінено покрівлю на трьох вежах. Зараз в замку проводять облаштувальні роботи, результатом яких буде відтворення середньовічної твердині.
Підвал-підземелля (?)
Замковий міст
Перші письмові джерела із згадкою католицької парафії на Скалатських землях відносяться до 1632 р. у зв’язку із закінченням будівництва поруч із замковими оборонними стінами першого храму в підпорядкуванні папи Римського. При цьому уніатська церква в самому адміністративному та територіальному центрі Скалата на перетині головних транспортних артерій з’явилася лише в 1701 р. і споруджена була з дерева. Після більше півтора століття негод і війн храм поступово втратив свою пишність і в друг. пол. XIX ст. радою громади було прийнято рішення про його перетворення в камені.
Панорама замку з костелом
В 1872 р. нова церква Преображення Господнього побачила світ, відчинивши свої двері перед вдячними вірянами.
З проголошенням Україною незалежності та зняттям всіх атеїстичних обмежень у липні 1991 р. святиня отримала офіційний статус самостійної релігійної одиниці в якості Скалатського парафії УГКЦ храму Преображення Господнього, в якості якої вона виступає досі. В 2012 -2014 рр. була проведена комплексна реставрація зовнішніх фасадів.
Фото
