Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Звітуємо-2016. Ч 2: Червень-грудень

 Отак собі ходиш на роботу,живеш буденними справами,занурюєшся у дрібні і (не дай Боже) вагоміші проблеми,а потім якоїсь миті- "вуа-ля",-а на дворі то вже літо! І ти ніби проснувся,стрепенувся,пожурився за потрачений невідомо на що настільки важливий і дорогоцінний час і... і знову занурився у рутину..
 Перша частина звіту ось тут .
DSC_0163
Першим літнім виїздом була поїздка у Володимир-Волинський.Так,я вже бував там,але чому б не познайомитись із таким цікавим містечком поближче?(Червень).
Володимир-Волинський.Комплекс Успенського собору (12-17ст.)

 Вже традиційно під кінець місяця я всіма силами намагався кудись вирватись і здебільшого мені це вдавалось).Цього разу спокусою став останній із районних центрів Львівщини,який я хоч і вже відвідував,але нічого толком не побачив.Вирішив виправити цю ситуацію,а заодно заїхати у вже добре знайомі місця.(Червень).
Почав із Старого Села.Скільки разів найбільший замок Львівщини мелькав перед моїми очима,але між нами було віконне скло потяга,який ніс мене у інше місце.Давненько я тут не бував і ось-нагрянув.
Старе Село.Замок (1584-1589рр.).

 Опісля маршрутка доправила мене у містечко Бібрка де також при бажанні можна  знайти щось цікавеньке,-а навіть покружляти ринковою площею і вже приємно!
Бібрка.Будинок товариства "Сокіл"

 На закінчення(майже) залишив пункт,заради якого і спланував цю вилазку.
Перемишляни містечко невелике,я б навіть сказав досить маленьке,на райцентр зовсім не "тягне"(площею),але які тут є цікаві вілли,а будинок товариства "Сокіл" який,а ще є історико-краєзнавчий музей,і костел і навіть автостанція..правда типово провінційна,але ж є!
Перемишляни.Будинок товариства "Сокіл"

 І все побачене за день я приправив соусом із львівських вулиць і двориків із атмосферою притаманною виключно цьому місту.
Львів.Обласна клінічна лікарня

 Середина літа,саме час добряче..попрацювати(жартую),але ж ні,-попрацювати над плануванням свого відпочинку,аби літо не видалося марним. "Хтось на море, хтось у гори,ми - у Кобеляки!"-слова з пісні одного майже відомого гурту.У нас було трохи інакше: хтось на море,хтось у гори, дружина моя-з малечою,а я відпросився:).Вирішив махнути на Буковину,ну і пункт-другий франківщини захопити.(Липень).
З самого ранку прочовгав добрий шмат дороги щоб побачити напіврозвалений зарослий маєток у селі Долішнє Залуччя.Аби-то тільки тієї дороги,а то ж ще прийшлось пертися щоби до траси вийти,благо пейзажі навколо красою своєю компенсували втому і пройдений час..
Долішнє Залуччя.Палац Кжиштофовичів-Ярузельських

 Один із кращих палациків Буковини можна побачити у селі Чортория.Правда зараз у ньому психоневрологічний будинок-інтернат і при відвідинах певні речі і дії пацієнтів вас можуть по меншій мірі здивувати,але не настільки,щоб відмовити собі у візиті туди.В Чорториї народився Іван Миколайчук;хто не чув про такого тому й музею-садиби шукати не варто.А вона є..А ще є озеро з лебедями(правда я там не побував).
Чортория.Палац Манеску

 Ви бували у Сторожинецькому парку?Ні?Раджу відвідати,тут класно! І місто саме цікаве і затишне.Так,саме затишним воно мені здалося,не знаю чи це перше оманливе враження,але вдруге,щоб розвіяти його(враження) я хтозна коли туди поїду..
 По дорозі в Сторожинець маршрутку супроводжував дощ,приїхавши я застав хмарну погоду і калюжі,а коли через 20хв.остаточно розпогодилось і сонечко сяяло на повну я зрозумів,- місто раде мене приймати(тут звучать оди і дифірамби на мою честь:)).
Сторожинець.Костел Св.Анни

 У планах було ще два пункти,часу ,бажання і сил вистачало,підвела погода..Періщило так,ніби хотіло із Чернівців зробити ще одну Атлантиду.Так-так,спочатку перетворити місто у острів,розливши навколо ріки-кордони,а потім і взагалі його затопити.Я стояв і думав,що би оце було,якби я таки сів у маршрутку до початку зливи і заїхав у одне з запланованих сіл.Чим я б звідти вибрався(нічим) і де б ночував?
О годині сьомій погода змилосердилась і я навіть зміг побродити вечірніми+пізньовечірніми вулицями Чернівців, а також смачненько повечеряти).Життя наладилось і до повного щастя бракувало лише ванни та ліжка..
Дочовгую до залізничного,в запасі ще година, - потяг на Львів відбуватиме о 00.28год..Їду до Франика.
Чернівці.Будинок-корабель

 Чи бували ви на залізничному вокзалі Івано-Франківська?Певне що так,хто ж там не був. Круглодобова "Сита ложка" де можна добряче погамати за нормальними цінами,групи туриків з переважно габаритними "плецаками"-звідси частенько продовжують маршрут на гірські вершини.Гарно.А чи були ви на цьому ж вокзалі вночі?А в залі очікування?Ооо,ви багато чого пропустили,та всі карти я вам не відкриватиму,-побуваєте і зрозумієте про що я:).
Першого променя сонця...ні,навіть не його,-я чекав коли хоч трішки надворі просвітліє щоб покинути будівлю вокзалу.О 4.30год. не спавши і не ївши(зате посьорбавши "трунку"з кофе-апарату) я вже сновигав по ще глибокосплячому Франику.
Івано-Франківськ.Костел єзуїтів (1895р.).

 О 7.30год.,коли більшість нормальних людей лише встають пити каву(я по вихідних встаю пізніше,а от в будні дні набагато раніше;питання-я нормальний?:)риторичне) мої ноги принесли мене знову на залізничний,а вірніше-на автовокзал,який поряд,завели в потрібну маршрутку і тіло плюхнулося на сидіння. "До Калуша.Розбудите якщо засну.."
Калуш.Костел Св.Валентина( 1841-1845рр.).

 О,як довго чекати потрібний транспорт. А чи він взагалі буде,-сьогодні ж неділя;а чи встигну я приїхати в потрібний час,а чи варто взагалі туди їхати?Ці питання турбували мене увесь час,допоки я стояв і смирно чекав маршрутку.Зовні-спокій,всередині-буря.Удача посміхнулася й цього разу,вкотре і вкотре.
 Єзупіль варто відвідати навіть лише заради його цікавої назви.Жартую,в селі можна побачити цікавий костел,не надто цікавий палацик та ще декілька архітектурних витворів(не плутати з витворами мистецтва).
На платформі я був один.Потяг під*їхав і зупинився біля мене неначе викликане таксі,я ще якось так і пожартував із працівницею станції..
Єзупіль.Костел Успіння Діви Марії

 Крім відомого залізничного вокзалу у Жмеринці цікавим для більшості буде костел Святого Олексія та декілька будиночків.Більше нічого вартого уваги для себе я не знайшов..Ні,воно може і є,але я НЕ ЗНАЙШОВ! А не знайшовши цікавого тут відправився шукати в іншому місці.(Липень).
Жмеринка.Костел Св.Олексія (1904-1910рр.)


 Найкоротший візит цього виїзду у мене припав на село Маньківці.Це було якихось..ммм..ну,допоки стояв автобус і вантажились пасажири.За цей час я підійшов поближче до закинутого костелу(єдиної цікавої мені пам*ятки Маньківців),зробив декілька знимків і повернувся до транспорту. От так:).
Маньківці.Костел (1789р.)

 Надворі ще не було й 9-ої години,а маршрутка,вщент набита людом, вже прямувала до бару. Ні,не так,-до Бару:).І я з ними.У Барі найбільше цікавив мене костел Св.Анни,-дуже вже зачекався він на мене,давненько я планував тут побувати,але нагода випала лише цього літа.А от залишки замку-для любителя,так як дивитись там фактично нема на що..
Бар.Костел Св.Анни (1811р.)

 Назвіть швидко навскид містечко в Україні,яке сміливо можна було б охарактеризувати як типове єврейське(в минулому).Яке перше спадає на думку? У мене Шаргород.Чому?Не знаю,можливо у багатьох інших містах-містечках залишилося й більше єврейського сліду,але ..чомусь Шаргород.
Родзинкою Шаргорода(суто суб*єктивно) є безумовно стара,мурована з каменю синагога фортечного типу,яка входила до оборонних споруд міста.Та не "родзинкою" єдиною цікавий цей райцентр,тут воістину цікаво поблукати(хоча фактично блукати й ніде,містечко невеличке) знаходячи щось нове.А абрикоси які!
 Абрикосові дерева ростуть на обійстях,при самій дорозі,так що плоди падають прямо на асфальт,також багато дерев які не належать комусь конкретно,-вони просто ростуть біля міських будвель чи ще десь,не перестаючи при цьому плодоносити,осипаючи ароматними жовто-оранжевими плодами територію навколо себе,створюючи неймовірну атмосферу настояну на ароматі та жужанні бджіл..
Шаргород.Костел Флоріана (18ст.)

 У Мурафі знаходиться шикарний монастирський комплекс із костелом Непорочного Зачаття Діви Марії.Добратися сюди можна без проблем,звідси також,а от що робити тут більше аніж годину часу-мені невідомо.
Мурафа.Монастирський комплекс з костелом Непорочного Зачаття Діви Марії

 Вже надвечір потрапив у майже останній із запланованих пунктів,-Браїлів.Не дивлячись на те,що світловий день підходив до завершення(це мінус),я таки був задоволений таким періодом дня-вечірнє сонце(як і ранкове) забезпечує найсприятливішу атмосферу для фотофіксації об*єктів,підсилює контрастність,не висвітлює і не затемнює як це буває вдень,а навпаки-насичує кольором.
Запам*ятайте: якщо ви чоловік,а розгулюєте територією жіночого монастиря у шортах і футболці-вам обов*язково зроблять зауваження(можете віднести до списку народних прикмет:).Хоча я впевнений що це правило діє не всюди.
Браїлів.Свято-Троїцький жіночий монастир (1767-1778рр.)

 Ранок наступного дня я зустрів у Львові."Що? Знову Львів?"-подумає собі хтось,хто у цьому місті не бував чи бував разово.Угу,знову Львів!І це точно не востаннє..
Львів.Дзвіниця вірменського собору (1571р.)

 Пару останніх липневих днів ми зайняли пасивним відпочинком на Шацьких озерак.Це був перший "дальняк" нашої малечі:)).
Попри купання-загорання я все таки не зміг відмовити собі в можливості огляду місцевих поодиноких пам*яток.(Липень).
Світязь.Озеро Світязь

 Шикарнюче прокинутись вранці-рано,прийти на озеро коли тільки сходить сонце(а сходить воно у липні раненько),зайти у холодну воду і...брр,-поплавати.Навколо не те щоб нікого-поодинокі поціновувачі ранкових купань присутні,але це точно не порівняєш із денною навалою!).А ще класно прийти до води вночі і купатись голяка:).
А вдень напихатись пончиками із чорницею,згущеним молоком,маком,вишнею,абрикосою,шоколадом,ожиною,попивати пиво із копченими-сушеними-в*яленими канадськими сомиками,судаком,щукою,окунями(вугрі безбожно дорогі) і купатись-валятись-купатись.То є пасивний відпочинок,якому також потрібно приділити трішки часу).
Шацьк.Церква Різдва Прсв.Богородиці (1830-1839рр.)

 Кінець серпня,кінець літа,кінець офіційного відпочинкового періоду! А ми ще в горах не були!
Провести літо вирішили саме в Карпатах,пройтися маршрутом,який "висить" у мене з 2015-го.(Серпень).
Панорамний вид з гори Хом*як

 Про Карпати багато писати не потрібно,їх потрібно споглядати,підкоряти,ходити-бродити,фотографувати,захоплюватись і знову споглядати.
На день запланували наступне: г.Хом*як-г.Синяк-вдсп.Женецький Гук. Все вийшло,все встигли навіть не дивлячись на те,що зблудили у лісі і вже були готові відмовитися від візиту на водоспад,але таки потрапили,навіть покупались під льодяним струменем.
Панорамний вид з гори Синяк

 Повертались назад вже в темноті,йшли попри закинуту дачу Ющенка.А охорона там і зараз присутня.
Попереду було декілька годин чекання(на потяг),тож вирішили провести їх з користю-поблукати селом,доки ще ноги носять."Носили" вони недовго тож ми вляглися на лавочках на залізничній станції і обговорювали пережитий день.
Водоспад Гук Женецький

 Вранці прибули у Львів,але блукати вулицями міста вже реально не було сил-вчорашній фізично навантажений день і ніч без сну таки далися взнаки.Розійшлися кожен у своєму напрямку щоб в недалекому майбутньому прийняти душ(ванну) і відіспатися хоча б декілька годин.
Татарів.Залізничний вокзал

 У вересні був єдиний виїзд-у Белз.Бував там вже декілька разів,але це містечко одне з моїх улюблених,тому не відмовив собі, маючи нагоду побувати тут знову.(Вересень).
Белз.Панорама

 Здебільшого виходить так,що коли у перший числах вдається кудись потрапити,то це буде не останній виїзд цього місяця(заносимо у список народних прикмет),а от коли тягнеш і тягнеш і тягнеш,то можна за всю 30-тидневку (31;28;29) і взагалі нікуди не вирватись.
Отож,слідуючи і вірячи цьому правилу я у перший же день жовтня,взявши легенький рюкзачок, сів на потяг і поїхав..
Лише в обідній час добрався до першого із запланованих пунктів-с.Воютичі.Найцікавішо. пам*яткою села являється костел Св.Катерини розміщений на горбочку неподалік від зупинки.Там біля нього,сидячи під дубом,я і пообідав.(Жовтень).
Воютичі.Костел Св.Катерини (1714-1719рр.)

 Надибав у світовій павутині ще один цікавий пункт,який можна було відвідати за одним разом з візитом до Воютичів.Так і назвав-"надиби"..Хм,ні -це власне так офіційно й називається обране мною село!
У Надибах зберігся палац Тхуржницьких у якому на даний час знаходиться монастир,а на час мого візиту у ньому взагалі нікого й не було,-тривають ремонтні роботи.
Надиби.Палац Тхуржницьких (кін.19ст.)

 Опісля відправляюся в сусідні Сусідовичі.Та що ж за кумедія така: "надибав" надиби,по сусідству-Сусідовичі! Так чомусь захотілося потрапити до "Шашличинців" і "Кавоваринців":)).
Двері монастиря відкрив добродушний з вигляду чернець,поспілкувалися на польській мові,-пояснив йому своє бажання походити по території і познимкувати,на що отримав згоду.Побродив не лише зовні а й всередині монастиря-оглянув костел та окремі кімнати корпусу.Сподобалось.
Сусідовичі.Монастир кармелітів (16-18ст.)

 Наостанок переді мною постав вибір:відвідати на завершення виїзду малоцікавий але небачений ще палацик в одному із сіл району,чи повернутися у Самбір(в якому вже бував) і присвятити залишок вільного часу прогулянці цим містом.Вибрав останній варіант і абсолютно не шкодую.
Самбір не менш цікавий аніж Белз чи Жовква,а це фаворити у списку моїх улюблених містечок).
Самбір.Церква Різдва Прсв.Богородиці (18 ст.)

 "Ж"-жовтень, "ж"-Житомирщина, "ж"- жо...упс..-женемо! А тепер об*єднуємо ці слова в одне речення: "Женемо у жовтні на Житомирщину!".
Спершу відвідали село на Рівненщині-Тайкури де поблукали навколо закинутого костелу Св.Лаврентія(1710р.) та Покровську церкву (1730р.).В селі саме був празник і навколо церкви зібралося доить людей,-тривала відправа.(Жовтень).
Тайкури.Костел Св.Лаврентія (1710р.)

 Далі попрямували в сторону села,у якому знаходиться чи не найважливіший духовний центр Житомирщини(не пам*ятаю джерела яке дало таку характеристику святині)-Преображенський Тригірський чоловічий монастир.Чесно-не вразило,можливо недостатньо проникся даним місцем,але якогось явного захоплення чи особливого відчуття не було.Більше сподобались пейзажі скелястих берегів і самої ріки Тетерів.
Тригір*я.Преображенський чоловічий монастир

 Лише 17 год.,а сонце вже опускається на межу лінії,яка характеризує його як "вечірнє".Саме час познимкувати щось цікавеньке.Руїни палацу Терещенків у с. Дениші саме таким "цікавеньким" і являються.Не знаю чому,але залишки колишньої садиби  потішили око більше аніж попередній об*єкт. Саме тут ми і засіли на підвечірок.
Дениші.Руїни палацу родини Терещенків (кін.19ст.)

 У Житомирі повечеряли і зосередились на пошуках житла.Не буду розписувати ЩО ми в результаті знайшли,але ніч таки провели не на вулиці:).Правда для ночівлі в такій квартирі прийшлося взяти пивця,але це ж не смертельно.Наступного дня я один вибрався на ранкові походеньки,так як похмура холодна погода не стимулювала решту учасників виїзду до такого "подвигу".
Житомир.Собор Св.Софії (1737-1751рр.)

 Години йшли а на вулиці ніскілечки не випогоджувалося.Збираємося за кальцоне і спільно обговорюємо перспективу проходження нашого запланованого на сьогодні маршруту. В результаті редагуємо його(конкретніше-змінюємо послідовність візиту до запланованих пунктів) і вирушаємо у тепер вже наступне на черзі село.
"І заради чого ми сюди приперлися?"-думаю таке запитання виникне у 80% туристів,які попередньо не бачили об*єкт,але надіялись помилуватись мальовничими руїнами маєтку барона Максиміліана де Шодуара у селі Івниця. Я був у числі цих 20% які знають,в якому стані і що саме залишилось від колишнього маєтку. А ще тут є дендропарк.
Івниця. Руїни в*їздних воріт садиби барона де Шодуара

 У Старій Котельні послухав історію православної уцеркви та оглянули костел Антонія Падуанського (1786р.).
Стара Котельня.Костел Антонія Падуанського (1786р.)

 На оглядини ще одного маєтку Терещенків (попередній був у с.Дениші) вирушаємо в один із районних центрів Житомирщини,-селище Андрушівка.Взагалі,як ми зрозуміли згодом,Житомирщина тісно пов*язана з  цукровими магнатами Терещенками,тому тут зберігся не один маєток цієї родини.Спочатку маєтком володів С.Бержинський,а вже потім-А.Терещенко.
Палацова будівля розташована у центрі міста над ставом і оточена парком.Досить спокійне і затишне місце.На ставку рибалять місцеві-при мені витягують величеньку щуку..
Андрушівка.Палац Бержинських-Терещенків (сер.19ст.)

 Зовсім незапланованим був наступній пункт,але оскільки одне із сіл вичеркнули в процесі редагування,то у нас появилась "прогалина",яку просто необхідно було заповнити).Вибір упав на село Городківка з вельми цікавим і оригінальним костелом Св.Клари. Шикарне місце розташування та архітектурні риси перетворили неоготичний храм у такий собі міні-замок.
Городківка.Костел Св.Клари (1910-1913рр.)

 "Вже вечір вечоріє.." та ми таки доїхали до останнього на цей день турмісця.Ще один цікавий маєток і знову власники Терещенки.
Довго блукаю навколо металевого паркану,яким огорожена будівля.Спочатку мені не щастить,та через деякий час на горизонті(див.-"на території") з*являється старий бородатий чоловік(батюшка?) який по просьбі пропускає мене на територію і дозволяє походити-пофотографувати Різдва Христового Червінський жіночий монастир,який на даний час займає частину будівлі колишнього палацу.
Червоне.Палац Терещенків(сер.19ст.)

 Повертаємося у Житомир дна ночівлю,правда цього разу "не вигадуємо ровер",а одразу їдемо на залізничний вокзал і беремо кімнату відпочинку.
Наступний ранок потішив сонечком і новими силами.Життя вдалося,а от чи вдасться побачити заплановане на сьогодні?Звичайно,у нас же залишилось всього два пункти,ну і дорога додому.
Спочатку тримаємо курс на містечко Радомишль,де головним об*єктом є історико-культурний комплекс «Замок Радомисль» облаштований на місці старої папірні.
Приїхавши дізнаємося що цінова політика помінялася і тепер немає такого-вхід окремо,екскурсія окремо,ще щось-окремо,а все йде у комплексі,потрібне воно тобі чи ні і вартує 150грн.(!). Ну,ми не те щоб дуже збідніли,заплативши цю суму,але це був явний перебір..
Радомишль.Історико-культурний комплекс «Замок Радомисль»

 І насамкінець завітали у Коростишів задля того щоб помилуватись одним із затоплених гранітних кар*єрів та прогулятися парком і містом.
В Коростишеві колись був маєток,однак до нашого часу збереглася лише купальня садиби графа Олізара,парк та ще деякі деталі які нагадують про минуле.Також у місті функціонує красень-костел (18ст.)
Коростишів.Костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1776-1779рр.)

 А кар*єр..ну,сюди потрібно просто приїхати і відпочити,відпочити насолоджуючись красою природи,сформованою не без допомоги людських рук..
Коростишів.Затоплений гранітний кар*єр

От і все.. "Як все?А листопад і грудень?"- подумаєте ви.Ні власне ВСЕ,так як останні два місяці(як і минулого року) у мене не було ЖОДНОГО виїзду,так от..
 В загальному протягом 2016-го року було відвідано 88 населених пунктів (саме відвідано,а не проїхано),підкорено(якщо це можна так назвати) дві гірські вершини,здійснено один стрибок з висоти бл.800м.(з парашутом звичайно ж:) і головне-головне,-у нашій сім*ї появився маленький чоловічок,заради якого можна багато чим пожертвувати..
Щастя усім,здоров*я,терпіння і міцної віри,віри у себе і у Чудо. З наступаючими святами!
Давид Віталієвич :))
Tags: мандрівки
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments