Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Ізяслав

 Містечко Ізяслав,історичний центр Заславщини, постав із поєднання двох міст: Старого Заслава (перша згадка 1390 р.) і Нового Заслава (перша згадка 1579 р.).
Місто під назвою Заслав вперше згадано у привілеї наданому князеві Ф.Д. Острозькому королем польським Владиславом ІІ Яґайлом і великим князем литовським Вітовтом у 1386 р.
5. Ізяслав (3)5. Ізяслав (15)
5. Ізяслав (52)5. Ізяслав (53)
Костел Св.Йосифа і "ТАНК"

Костел Святого Йосипа та монастир отців Лазаритів

 Значні матеріальні і людські втрати на Волині спричинив несподіваний напад Заволзької орди у 1491 р., розбитої під заславськими мурами кн. С. Гольшанським. Іншого разу в 1534 р., під стінами міста козацький гетьман В. Хмельницький розгромив багатотисячну татарську орду, яка щойно переправилася через р. Горинь .
 У другій пол. XIV ст. Ізяслав стає власністю Литви, а після Люблінської унії 1569 р. – Речі Посполитої. Великі спустошення вчинили вони на околицях Ізяслава у 1618 р.
Костел(1747-1755).Фасад

Комплекс

 Після Брестської унії місто переходить до рук князів Заславських (гілка родини Острозьких),а згодом до родини Сангушків.
Фото

Комплекс споруд пожежного депо (20ст.)

В 1726 р.у П.К.Санґушка зародилася ідея побудови  монастиря отців Лазаритів ,проте будівельні роботи почалися лише у вересні 1747 р. Закладено фундаменти під костел, викопано крипти і льохи.На межі 1748-1749 рр. розпочато спорудження монастирського корпусу.
Напр. 1760-х рр. поблизу монастиря було зведено ряд господарських будівель: амбар, возівню і стайні, хатинку садівника. В 1775 р. додалися броварня і шпиталь.
При костелі діяли два братства: Серця Ісусового та Найсвятішої Трійці і три каплиці.
Будівля монастиря Лазаритів

Південний фасад монастирської будівлі

В 1819 р. частина монастиря секуляризована на користь російських урядових установ: земського суду, повітового архіву і канцелярії, в іншій містилася парафіяльна школа, архів  Санґушків, кухня, столярна майстерня, монастирська прокура,отцівські помешкання,бібліотека та ін.
Після ліквідації монастиря(1842 р.) лазарити продовжують й надалі опікуватися парафією Святого Йосипа.
Брама + палац Заславських + місток

Міжпалацові брами та галерея з аркадами

У приміщеннях колишнього монастиря оо. Лазаритів розмістилося поліцейське управління,а пізніше там влаштували гуртожиток Червоної армії.Споруда зазнала суттєвих змін.
У 1934 р. заборонено діяльність парафії, а  будівлю костелу Святого Йосипа перетворено на склад для військових потреб.Костел було піддано розграбуванню і знищенню.
Руїни палацу Сангушків

Північно-західний ріг палацу князів Заславських

У 1991 р.святиню повернено вірянам парафії Святого Йосипа. У колишньому монастирі тепер розмістилася Дитяча школа мистецтв,представництво Пенсійного фонду України та КП «Ізяславський районний медіа-центр».Внутрішнє подвір'я монастиря не використовується.
25 липня 2006 р. під час свого візиту до України костел відвідали прямий нащадок князів Санґушків Павло Санґушко з матір'ю.
Внутрішній двір та руїни

Галерея

 Одразу навпроти костелу Св.Йосифа розкинулись мальовничі руїни палацово-замкового комплексу князів Заславських-Сангушків.
Новозаславський замок - архітектурний комплекс др.пол.16 - поч.18 ст., розташований в осерді Нового Заслава, на мисі при впадінні р.Понори до р.Горині. Найстаріший опис замку з 1637 р., як і наступні 1645 і 1700 рр.свідчать про неоднорідність його забудови в різні періоди історії.
Арочні склепіння

Вид від палацу

В 1637 р. замок складався з мурованої в'їзної брами і палацу. Довкола палацу розташовувалася бастіонна система земляних валів і веж.
В'їзд до палацу був від міста через міст брукований, велику муровану вежу-браму, що вже не мала накриття.З трьох сторін замок був оточений оборонною системою земляних валів, частково обмурованих, мав дві муровані вежі зі стрільницями і бастіон. З четвертої сторони був захищений лише дерев'яним частоколом.
Княжий комплекс

Палац Сангушків (1754-1770рр.).Вид на центральний ризаліт

В 1720-30 рр. здійснено реконструкцію замку, власником якого на той час був П.К. Санґушко. Остаточно роботи завершено в 1745 р.Новозаславський замок став частиною нового архітектурного комплексу після побудови у 1754–1770 рр. палацу князів Санґушків.
Фото

Руїни

Руїни-2

Ініціаторкою зведення нового палацу, що в подальшому отримає ім'я палацу Санґушків, на обширі Новозаславського замку виступила вдова по князю Барбара Санґушкова.
Протягом 1754–1755 рр. було підготовлено будівельні матеріали,стіни палацу вимурувано до 1759 р., тоді ж покрито дах черепицею.
Роботи над палацом завершено в 1765 -1770 рр. під керівництвом підскарбія заславського Ю. Марковського.
Палац Сангушків

Парковий фасад палацу Сангушків

По смерті князя П.К.Санґушка (1840р.) вже ніхто з власників постійно не мешкав у палаці. Лише час до часу в ньому відбувалися концерти і театральні вистави.
У 1860-х рр. до палацу добудовано другий ярус східних і західних ризалітів, у яких влаштовано аркові віконні прорізи.
Після придушення Січневого повстання, участь у якому взяли всі службовці приватних маєтків Заслава майно князів Санґушків опинилося у центрі російських домагань.
На поч. 1870-х рр. князь Роман Даміан Санґушко, перший і останній ординат заславський, був змушений продати свою заславську резиденцію російській владі.
Вже під кінець 19 ст. був розроблений проект переоблаштування палацу під казарму, в якій мали розміститися помешкання, їдальня тощо для офіцерів російського війська.
Фото

Центр

Під час Першої світової війни палац не постраждав. Росіяни й надалі використовували приміщення комплексу під військові потреби.
За часів Перших визвольних змагань у будівлі палацу дислокувався штаб корпусу Січових Стрільців Армії УНР під командуванням Є. Коновальця, 1919 р. захоплений і знищений «червоними козаками» під командуванням В. Примакова.
У 1944 р. внаслідок артобстрілу Червоною армією і спричиненої ним пожежі палац суттєво ушкоджений. Пізніше, після незначного ремонту палац Заславських і Новозаславський замок  призначено на гуртожиток і військові склади 88 полку радянської армії.На поч. 1980-х рр. радянські військовики остаточно припинили використання комплексу.
Центр-2

Річка Горинь

Наступним цікавим об*єктом Ізяслава є костел святого Михайла та монастир ордену отців бернардинів.
Про будівництво монастиря і при ньому костелу відомостей не збереглося. Загалом будівництво комплексу тривало до 1630 р., відколи споруда монастиря була включена до міської оборонної системи Старого Заслава з півночі. Саме тим періодом слід датувати збережений до наших днів західний фасад будівлі монастиря з аттиком і бароковими фронтонами.
Тим часом козацтво,захопивши місто, пограбувало і поруйнувало монастир, який в жалюгідному стані проіснував наступні майже 80 років.
Верби над водою

Вид на Бернардинський монастир

Стараннями П.К.Санґушка у 1727 р. почалося відродження монастиря, яке тривало в кілька етапів:
- «першу реконструкцію» (1753–1754рр.), протягом якої будівля монастиря зазнала суттєвих змін, костел наново перекрито;
-«другу реконструкцію» (1759–1775рр.), за час якої відбувся поточний ремонт монастиря,нави і покої отримали розмаїте мистецьке опорядження.
-«третя реконструкція»(1778–1780 рр.) В 1782 році придбано нові дзвони. Останні зафіксовані в джерелах вдосконалення відносяться до 1789 р.
При монастирі діяли каплиці святих Анни, Антонія і Франциска.
Братська могила радянських воїнів і партизан (1984р.)

Міст-дамба(1943р.) через р.Горинь

На поч. XX ст. заславський монастир оо. Бернардинів де-юре був єдиним діючим монастирем ордену в межах Литовсько-Руської провінції, хоча де-факто не існував.Монастир використовувався для пенітенціарних цілей. Сюди за згодою дієцезіальної влади засилалися католицькі священики для спокутування або відпочинку на старості. Останній заславський монах-бернардин помер у 1910 р.
" Пливе човен,води повен..."

Комплекс бернардинського монастиря / в*язниця

У 1918р й від 1920 р. будівлі монастиря використовуються як в'язниця.
У 1930 р. монастир оо. Бернардинів оглянула комісія Волинського державного науково-дослідного музею,на той час в келіях монастиря розташовувася будинок примусових робіт. Жодної вежі довкола монастиря тоді вже не існувало (станом на 1926 р. їх нараховувалося три),багато з речей з монастиря були забрані до музеїв Шепетівки і Києва..
Останній бернардин залишив місто у 1932 р., попередньо організувавши вивіз до Польщі архіву й бібліотеки монастиря.
Церква Різдва Христового-відбудована на місці втраченої святині

Фото

Постановою РМ УРСР 1963 р. комплекс пам'яток («костел бернардинів, келії, мури з брамою та баштами»), розташованих на території ізяславської в'язниці, узято під охорону держави,але перебування пам'ятки у посіданні установи пенітенціарної системи унеможливлює проведення інвентаризації її нинішнього стану чи наукових досліджень.
У 1972 р.під час земляних робіт на території колишнього монастиря було знайдено скарб, який складався з церковного начиння: золотих чаш, срібних таць, медальйонів, підвісок, золотих ланцюжків, хрестів з коштовним камінням. Згодом скарб вивезений до столиці  Москви.
Храм УПЦ МП.Фасад

Храм Св.Івана Хрестителя

Через жахливі умови утримання установа української пенітенціарної системи Замкова виправна колонія № 58 (назви у кримінальному світі: Монастир, Білий лебідь) перманентно згадується у правозахисному і медійному дискурсах. Йдеться про те, що в пивницях колишнього монастиря облаштовано карцер і 64 одиночні камери, а також 62 камери в колишніх стайнях, де створено несумісні зі здоров'ям та життям умови утримання.
Після скасування в Україні смертної кари в ЗВК № 58 створено сектор для тримання понад ста довічників.
Костел.Фасад

Інтер*єр

 Прямуємо далі і наближаємось ще до однієї пам*ятки,а точніше-її залишків.
Храм Святого Івана Хрестителя, Заславська катедра, костел Святого Івана Хрестителя, фара, Собор Святого Володимира - найдавніша християнська культова споруда міста Заслава на Волині,заснована (початок зведення 24 червня 1599 р.) князем Я. Заславським  і його дружиною княжною О. Санґушківною.
Історія існування споруди досить важка : у 1643 р. церкву пошкоджує пожежа, через декілька років її громлять війська повсталих козаків. Богослужіння відновлюються тільки після ремонту 1720-1723 рр.
Храм та водонапірна

Свято-Михайлівська церква

У 1929 р.костел закрили на три роки.,після чого катедру було перетворено на «Музей релігії та атеїзму», офіційно - Ізяславський краєзнавчий музей.
В часі Другої світової війни (1941-1943 рр.) при храмі діяла парафія УАПЦ. З поверненням радянців в стінах катедри 1944-1950 рр. поновлено діяльність музею, згодом приміщення храму передано Ізяславській машинно-тракторній станції.Вежу храму перетворено на водонапірну башту, як наслідок костьол почав розколюватися.
 У 1960-х роках завалився церковний дах,а в
1986 р. внаслідок підпалу було знищено шатро на вежі храму.
Навесні 2015 р. місцевими волонтерами розпочато розчистку костелу від будівельного і побутового сміття.
Храм.Профіль
Tags: Ізяслав, Хмельниччина, мандрівки, монастир, палац, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 8 comments