


Сучасний Володимир-Волинський місто обласного значення, районний центр Волинської області.
Розташований на південному заході в межах північно-західної окраїни Волинської лесової височини на правому березі річки Луга. Загальна площа міста 16,05 км2. Розташоване воно за 550 кілометрів від м.Києва, 150 – від м.Львова, 76 – від обласного центру м.Луцька, 50 – від залізничного вузла, інтерпорту Ковеля, 15 – від кордону з Республікою Польща, 100 – від кордону з Республікою Білорусь, 800 кілометрів від морського порту Одеса.
Памятники князям в міському парку
Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському — єдина пам’ятка на Волині,що дійшла до нас із часів Київської Русі.

На честь 1000-ліття Волинської єпархії поблизу собору у1992 році встановлено пам’ятний хрест.

Собор був усипальницею князів, бояр і єпископів. Під храмом є 6 великокнязівських, 2 єпископські і багато гробниць знатних осіб.
Під час пожежі 1683році, яка спустошила все місто, собор дуже постраждав і був відновлений лише в 1753році. Уніати переробили візантійську архітектуру храму на латинський зразок. У 1772 році собор прийшов у запустіння. Використовувався як «казенний магазин» (склад). На 1829 році він перетворився на суцільну руїну — обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого в грудні 1887 року Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницькі і церковно-упоряджувальні завдання.

У 1896-1900рр собор відновлений у формах 12ст

Успенський собор є пам’яткою давньоруського зодчества. Кам’яний, шестистовпний, хрестокупольний, трьохнавний, трьохапсидний, однокупольний. Його архітектурні форми прості і лаконічні. Фасади розчленовані пілястрами і напівколонами, прикрашені аркатурним поясом.Поряд єпископський дім з дзвіницею(15ст)


і тут князі...


Головна вїзна брама

один з бокових арочних входів

велич собору соромязливо ховається та водночас гармонійно поєднується з навколишніми пейзажами


Василівська ротонда

Самобутній пам'ятник волинської архітектури кінця 12 - початку 13 віку в місті Володимирі в місцевості Василівщині на передмісті Засмочю. Первісна будівля храму відрізнялася від нинішньої, являла собою суміш місцевої архітектурної традиції з елементами готмки. Нинішній абрис з початку 20ст.

Перша документальна згадка про храм походить з 1523р.Під 1558 роком вперше згадується про те, що храм був кам'яним.
За мiсцевими переказами князь Володимир, повертаючись з походу проти бiлих хорватiв в 992 р., зупинився в м.Володимир-Волинському, i тут в подяку Богу за вдалий похiд, наказав кожному iз своєї дружини принести по однiй цеглинi i таким чином за один день спорудив храм, який в честь його християнського iменi був освячений в iм'я святого Василiя. Коли i ким побудована нинiшня церква, невiдомо. На шифернiй дошцi, вмонтованiй в стiну з пiвнiчної сторони уцiлiв слов'янський напис, настiльки незрозумiлий, що з нього можна розiбрати тiльки три слова " Помози Боже... княж" i число "670г", що вiдповiдає 1194року. Ця дошка була втрачена в 1914 роцi, пiд час першої свiтової вiйни.

Фундаменти церкви побудовані в вигляді восьмипелюсткової квітки, аналоги цієї архітектурної скульптури в Празькому граді. Бiльшi конхи ( заокругленi виступи) чергуються з меншими, складається враження, що стiни хвилястi. До реконструкцiї та прибудови тамбура церква мала шоломоподiбну покрiвлю. Невеличку за розмiрами будiвлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений бiлокам'яною рiзьбою. Археологiчнi знахiдки бiля церкви - цегла, фрагменти рожевого цементу, шматки каменя з орнаментом, вказують на те, що на мiсцi Василiвської церкви iснувала бiльш рання споруда, деякi її частки ймовiрно були використанi при побудовi iснуючої церкви.

На початку 90-х храм передали греко-католикам у постійне користування. Парафією нині опікуються отці василіани: у колишньому будинку пастора (збудований у 1938–1939 рр.), який прилягає до церкви, тепер знаходиться василіанський монастир Священномученика Йосафата. Покровителем греко-католицького храму та монастиря у Володимирі-Волинському було вибрано уродженця цього міста святого Йосафата (Кунцевича) (1580–1623).

У церкві Священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському знаходяться мощі її святого покровителя.

Тільки в 1770 році храм був освячений під назвою «Серце Ісуса ». Коли в 1773 році орден єзуїтів розігнали , право власності на костел передали ордену Василіан.

Православній церкві Собор повернули лише в 1840 році, але в 1921 році приміщення знову передали римо-католицькій дієцезії . У 1941-1944 роках храм був пошкоджений, під охорону як пам‘ятка архітектури був взятий у післявоєнний час .

Храм є прикладом пізнього бароко, зведений за проектом Міхала Радзимінського в стилі південно-німецьких майстрів. Для споруди характерна хвилеподібна лінія побудови, при цьому використані колони коринфського типу. Костел будували професійні майстри. Центральна площина храму вигнута, частина стін декорована пілястрами, два нижні яруси – едикулами, а верхній ярус з неглибокими нішами. Художній розпис на стінах здійснено майстрами ХХ століття. Христоріздвяним Собор назвали ченці у 1784 році . Нині він називається Собор Різдва Христового. Належить храм УПЦ Київського патріархату.

Костел Iоакiма та Анни (монастир капуцинiв)

Костел Iоакiма i Анни побудований в стилi провiнцiйного пiзнього барокко ( Вiленське барокко). Це тринефна базилiкальна двовежова споруда з двоярусним центральним i одноярусними бiчними нефами. У 14 столiттi на хорах були розмiщенi невеликий дев'ятиголосний орган, нинi втрачений. За легендою, в 1794р. у монастирi капуцинiв були захованi державнi коштовностi Речi Посполитої.


В архiтектурному планi - це типова одноповна безкупольна двокамерна церква, типова для архiтектури України та Польщi XVІІ-XVIІІ ст . За стилем вона є пам’яткою архітектури пізнього бароко XVІІ-XVIІІ ст . Купола в церкві суперечать характеру архітектури тих часів. Дзвінниця спочатку була дерев’яна, згодом мурована. Церковне подвір’я було огороджене кам’яним парканом з брамою та фірткою. Ця брама з парканом є реліктом XVІІ-XVIІІ ст. Приміщення церкви складається з двох частин – невеликої нави та апсиди. За радянських часів у храмі був склад . Нині Свято-Миколаївська церква є храмом УПЦ.

Дякую усім хто зацікавився.До наступних звітів.