Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Літній виїзд. День 2.Ч.2: Підгайчики та Підгора (монастирський комплекс)

 Підгайчики,ті що в Теребовлянському районі на Тернопіллі(бо населених пунктів з такою назвою в Україні декілька),мають декілька цікавинок,задля огляду яких я й зупинився у цьому селі.

Церква Воздвиження Чесного Хреста з дзвіницею

 Власне першим,що попадає в поле зору(якщо їхати з сторони Долини),-то є римо-католицький неоготичний костел,зведений у 1910р. з тесаного каменю.
Костел-церква (1910р.)

 На даний час костел переданий у користування православній громаді.Будівля оббита бляхою,та це не надто псує її зовнішнього вигляду(хоча черепиця виглядала б краще).
Храм

 Щодо самого села,-перша згадка про нього датується 1508р.До 1940-х називалося Підгайчики Юстинові.
До 1939 р. основну частину населення села складали поляки.
Костел та дзвіниця

 На протилежній стороні від костелу,на в*їзді(виїзді) з села, розкинувся старий цвинтар з цікавими надгробними скульптурами та закинутою і напіврозваленою каплицею Козібродських.
Захаращені хрести

 Каплиця зведена у 1885р.(?),на сьогодні знаходиться у плачевному стані-дах зірваний(якимось дивом ще тримається сигнатурка),вікна без скла,штукатурка оббита,на залишках покрівлі росте молодий лісочок,а навколо-зарослі та кропива(перевірено на собі!).
Скульптури на могилах

Каплиця Козібродських

 Єдиним вцілілим елементом декору каплиці є герб,розміщений над входом,а ще вище,у зелені,заховався металевий хрест.
Каплиця.Вхід

Герб

 Серед великого саду,на невисокому пагорбі,примостився в Підгайчиказ палацик.
Будівля

Підгайчики на кін.19ст.належали графу Юстину Козібродському.Збудував палац вже його син Леопольд-Юстин-Максиміліан. Будівлю палацу зведено в 1877 р., про що свідчить напис на фасаді з тильної сторони.
Палац / "Надвечір*я"

 В Підгайчиках в 1906 р. народився син Леопольда: Леопольд-Джозеф, який і жив в палаці до приходу комуністів. В 1939 р. покинув Підгайчики, та через деякий час оселився в Парижі де і одружився.
Головний фасад будівлі

 Споруда зведена у бароковому стилі, охайна та привітна. Вхід прикрашає портик на величних колонах. Фасад та вікна прикрашені ліпниною. Навколо палацу було закладено великий парк площею майже 10 га. Неподалік від палацу ростуть разом шість лип, що символізують єдність роду Козібродських.
Декорований екстер*єр будівлі

Частково збереглася огорожа парку з старими воротами при в’їзді. Поруч, на стенді можна прочитати історію будівлі комуністичної доби, а зокрема: 1944–1953 рр.– радгосп «Підгайчики»,1954–1956 рр.– дитячий санаторій по реабілітації на поліоміеліт,1956–1959 рр.– протитуберкульозний санаторій,1959–1977 рр.– Підгайчицька дільнична лікарня, 1977–2003 рр.– друге терапевтичне відділення центральної районної лікарні,. Зараз в палаці знаходиться геріатричне відділення центральної районної лікарні.
Затишний палацик Козібродських

 За якихось 4км. від Підгайців знаходиться село Підгора.Власне і селом його важко назвати,-площа всього-то 0,051 км2 і населення бл.85 чол.(за Вікіпедією).Але тут збереглася важлива памятка архітектури національного значення,-Підгорянський монастир-фортеця чину Василія Великого.
Оборонні мури та храм

 Звідси до Теребовлі-бл.3 км. До комплексу веде крута кам*яниста стежина,що пролягає біля лісу,здається навіть що ти у Карпатах.Але це Тернопілля.
Сам комплекс знаходиться на високому березі Серету (не у місці злиття Серету та Гнізни,як вказують більшість джерел),на території села Підгора (до 1939р.-Підгіряни).
Підгорянський монастир-фортеця чину Святого Василія Великого (Преображенський Василіанський монастир)

Надбрамна вежа монастиря та відновлений храм

 Часто монастир прив*язують до Теребовлі,надаючи йому назви "Теребовлянський" чи "Теребовельський".Іноді зустрічається назва "Семенівський"(село Семенів розкинулось на протилежному березі Серету,але свого часу належало місцевим монахам).
Одна з оборонних кутових веж

 Точних відомостей про початковий період виникнення монастиря не збереглося. Ряд істориків вважає, що він міг бути заснований ще в староруський період.
  У 1766 р. Севаст'ян Янковський, прокуратор Чину Святого Василя Великого (ЧСВВ), пред'явив високій губернії специфікацію документів Василіанського монастиря, де значилося, що він був заснований князем Васильком Ростиславовичем (бл. 1066 - 1124рр.) і його братом Володарем.
Келії і руїни монастирських будівель

Східна кутова оборонна вежа з куполом

 До 17 ст. монастирські споруди були дерев'яними. Територія комплексу була захищена земляним валом, поверх якого були споруджені дерев'яні укріплення.
Перші письмові джерела щодо історії монастиря, датуються цим періодом,а саме 1650р. Документи ранішого періоду не відомі. Ссвоє друге народження монастир переживає на поч.17 ст.
Долина Серету та села

Панорама від монастиря

 У 1663р. король Ян II Казимир підтвердив монастирю привілей, на володіння с. Семенів разом з землями навколо та млином.26 жовтня 1670 р. прівилей був підтверджений королем Міхалом Корибутом Вишневецьким.У 1689р.- підтвердження старих та надання нового привілею королем Яном Собеським.
Проїзд у надбрамній вежі

Церква Івана Хрестителя.Фасад

 Вважається, що до поч. XVIII ст. монастир був деревяним. Лише тоді його перебудували з каменю. Про це свідчать кілька фактів. По-перше, над одним з вікон брами зберігся надпис «Фундатор ігумен Діонісій 1716». По-друге, Діонісій залишив заповіт, в якому він вказує: «Я, ієромонах, ігемен новоспорудженого мною монастиря Теребовельського».
Реставрований храм монастирського комплексу

 Орієнтовно в сер.18ст.остаточно сформувався монастирський комплекс "Підгорянський"("Угорницький").Всі його кам*яні споруди були зведені з теребовлянського піщаника,і включали у себе:оборонні стіни,надбрамну вежу,церкву Преображення Господнього,келії та трапезну.
Храм з сердечками

 Оборонні стіни висотою 5-6м. обрамляли трапецієвидний монастирський двір.По кутах розміщувались круглі 2-ох ярусні вежі,висотою 6-7м.У південній стіні,біля південно-західної вежі,були влаштовані запасні ворота.Головний в*їзд на територію монастиря знаходився в надбрамній вежі,зведеній посередині північної стіни.
Надбрамна вежа-прямокутна,3-ох ярусна.На одній із стін вежі є напис з датою "1716".У верхньому ярусі розміщувався храм-каплиця Покрови Прсв.Богородиці.
Фото

Вежа з куполом

 Головний монастирський храм,-Преображення Господнього,знаходиться в південно-західній частині двору.Церква тридільна,розміром 24х14м.,складається з бабинця,нефа і 5-ти гранної апсиди.У стінах-прорізи продовгуватих арочних вікон. Храм виконував роль оборонного,-у верхній частині нефу і апсиди були бійниці,а над притвором підіймалась квадратна в плані оборонна вежа(також з бійницями).
Східна оборонна вежа

 Келії,протяжністю бл.64м.,примикали з півночі до оборонного муру монастиря(біля надбрамної вежі),а на півдні,-до апсиди храму Преображення.Будівля келій одноповерхова,лише центральна частина-2-ох поверхова.В правому крилі знаходились невеликі келії,в лівому-кухня,їдальня та ін.На другому поверсі розміщувались просторі зали.
Дворівнева конструкція вежі

 Праворуч від воріт знаходилась кам*яна будівля трапезної.
Фото

 Монастир славився на всю околицю своєю чудотворною іконою Богородиці - і вже на поч. XVIIIст. Преображенська обитель входить до числа найзначніших монастирів галицько-подільського краю. Монастир стає центром студій для чернечої молоді. Тут викладали богословський та філософський курси, була багата бібліотека.
Розвиток та розквіт комплексу перервала австрійська влада у 1789р.,закривши монастир.
Руїни келій

 Вівтар Преображенської церкви перенесено у Янівський костел, іконостас - у церкву с. Могильниця, великий дзвін - у храм Пресвятої Трійці в с. Зарваниця. Монастирську бібліотеку частково перезено до монастиря у Бучачі, чаcтково - у Львівський університет.Місцевість придбав  граф Дідушицький.
Фото

 У 1867 р.під керівництвом М.Потоцького були проведені перші консерваційні роботи. Було заборонено розтягувати монастир на каміння.У 1915р.,в ході Першої Світової комплекс отримав значні пошкодження,згоріла покрівля церкви,підірвані захисні мури та вежі..
Ще одна консервація відбулась у 1926р.
Панорама

З 1960-х рр. територія монастиря використовувалася Теребовлянською військовою частиною.
У 1993 р. церкву було передано сільській громаді, а 2002 р. військові покинули монастир (в рамках переведення військової частини в інше місто).
Монастирська церква була відремонтована місцевою громадою, проте тоді через брак історичних матеріалів не було відомо про її справжній вигляд, тому замість трьох бань церкву увінчана лише однією.
Tags: Підгайчики, Підгора, Тернопілля, мандрівки, монастир, палац
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments