Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Одне з найстаріших міст України: Білгород-Дністровський

  Там, де синього моря простори,
З давніх днів, із античних віків,
Біле місто стоїть у дозорі,
У безкраї Буджацьких степів...
Перший куплет гімну Білгорода-Дністровського,давньогрецької Тіри,генуезького Монкастро,турецького Аккермена...
Білгород-Дністровський розташовано на південному березі Дністровського лиману. Місто має багатовікову історію і, будучи одним з найдавніших міст світу, стоїть в одному ряду з Римом, Афінами, Дамаском, Єрусалимом, Бейрутом, Пекіном, Єреваном та іншими містами, вік яких 2500 років.Через нього проходили основні торговельні шляхи, що з’єднували Східну і Західну Європу, країни Сходу з північними землями.
Церква Святого Миколая(1867р.)

 Історія міста починається з утворення наприкінці VI ст. до н.е. вихідцями з грецького міста Мілета на Західному березі р.Дністер (р. Тирас) античного міста Тіра. Це було місто-держава. З др.пол. IV ст. до н.е. місто чеканить свою монету.
 Ще одне джерело невідомого авторам, яке приписують Псевдо-Скілаку, базується на більш ранніх свідченнях, що відносяться до кін. VI ст. до н.е. В ньому згадується місто Офіуса, яке згодом було перейменоване в Тіру.
Церква Святого Миколая.Тривають роботи...

Залишки давньогрецького міста Тіри зараз знаходяться на території міста Білгорода-Дністровського, на мисі, що частково займає середньовічна Акерманська фортеця. Археологічними розкопками, що ведуться в місті ще з 1900 р., відкриті залишки чисельних будинків, вулиць стародавнього міста, його фортечних мурів, адміністративних будов
Місто широко торгувало з племенами скіфів, гетів, сарматів та іншими кочовими та землеробськими народами, що проживали в Північно-Західному Причорномор’ї.Розквіт економіки і культури Тіри припадає на VI-III ст. до н.е.
Храм.Фасад

В сер. I ст. н.е. місто входить до складу римської провінції Нижня Мезія. В складі Римської імперії місто продовжує зберігати значні автономні права.
В сер. III ст. н.е. Тіра переживає скрутні часи. Напад германського племені готів зруйнував більшу його частину , площа міста значно скорочується. В сер. IV ст. н.е. Тіра переживає ще один жахливий напад - на цей раз це була навала гунів.
Свято-Вознесенський собор (1815-1820 рр.).Центральний вхід

У сер. III ст. н.е. з Тіри був виведений римський гарнізон і в кін. 50-х - сер. 60-х рр.. III ст. Тіра була захоплена і зруйнована варварами. З утвердженням варварського панування в Нижньому Придністров'ї Тіра набуває статусу військово-політичного та економічного центру готського об'єднання.
У 376 р. гуни захопили і зруйнували місто повністю. Хоча Тіра була зруйнована, але культура, що сусідить з нею, продовжувала існувати до сер. V ст. н.е. Це була черняхівська культура.
Свято-Вознесенський собор .Фото

 З часів Київської Русі слов’яни називали місто в Пониззі Дністра побудоване на місці стародавньої Тіри, Білгородом, а візантійці - Левкополем (теж - Біле місто). Білгород відігравав роль міцного прикордонного форпоста і входив до складу Галицько-Волинського князівства. В 1214 р. Білгород відійшов до Угорщини, від якої отримав нову назву - Фагер-Вар.
Свято-Вознесенський собор .Інтерєр

 В сер. XIII ст. Білгород переживає татаро-монгольську навалу і згодом входить до складу володінь хана Ногая. Розкопками засвідчено, що в XIII-XIV ст. місто було значним торговельно-ремісничим центром та портом. Через Білгород проходив Шовковий Шлях, що поєднував чисельні землі, розташовані на північ від міста, з Близьким Сходом.
І до 1362 р. ці землі і слов'янський Білгород (перейменований в Ак-Або) входили до складу Золотої орди.
Храм.Фото

У 1261 р. у Причорномор'ї з'являються генуезькі купці. Вони засновують свою торговельну факторію, викупивши її у татар, і називають місто Мон-Кастро. Для зберігання своїх товарів Генуя на високому березі Дністровського лиману побудували укріплений замок - цитадель.
Дзвіниця

 Напр. XIV ст. Білгород входить до складу Молдавського князівства і стає його головним портом. В цей час починається будівництво великої міцної фортеці, яке, в основному, було завершено в XV ст. В цей період місто носить назву Четатя-Албе.
 У серпні 1484 р. війська турецького султана Баязета II захопили місто і фортецю. Турки дали місту своє ім'я - Акерман.
Свято-Вознесенський собор .Тил

 Російська імперія робила неодноразові спроби щодо звільнення цих земель. Доля міста вирішувалася в ході 3-ох російсько-турецьких воєн. За його звільнення билися М.І. Кутузов, М.П. Платов, Барклай-де-Толлі, Ф. Ф. Ушаков. У 1812 р. місто Акерман увійшов до складу Російської імперії.
Болгарська церква (1840р.).Тил

Місто пройшло через всі соціальні потрясіння кін. XIX - поч. XX ст. 23 січня 1918р. в Акермані була встановлена Радянська влада. 8 березня 1918р. Аккерман окупували румунські війська. По червень 1940 р. землі Пд. Придністров'я і Аккерман належали королівської Румунії.
28 червня 1940р. Червона Армія вступила на територію Бессарабії, а 2-го серпня 1940р. Акерманський повіт було включено до складу УРСР. 26 липня 1941р. в місто вступили німецько-фашистські та румунські війська. Місто було звільнено 22 серпня 1944р.
Болгарська церква.Фасад

 Історія будівництва фортеці пов'язана з необхідністю захисту міста від численних ворогів, які постійно прагнули заволодіти виключно зручним розташуванням Білгорода (перехрестя торгових шляхів по Чорному морю). Будівництво було розпочато напр. XII ст. генуезцями і продовжено в XIV ст. молдовськими господарями за участі місцевих жителів, що заселяли цю територію, і завершено до сер. XV ст.
Болгарська церква.Фото

 Середньовічна фортеця збереглася до наших днів майже повністю. Вона має в плані форму неправильного багатокутника площею 9 га. З трьох сторін фортеця обнесена захисним ровом глибиною 20 м., шириною - 13,5 м. Зовнішні стіни протяглися майже на 2,5 км. Фортечні вежі сягають висоти 12 м., їх товщина доходить до 5 м. В стіни вбудовані 34 прямокутних, круглих та багатогранних башти. Фортецю споруджено з місцевого каменю-вапняку.
Храм

 З боку міста фортеця обнесена подвійним рядом фортечних стін. Перша знаходилася на внутрішній стіні кріпосного рову і служила захистом для воїнів, які, повинні були запобігти спробам противника перебратися через рів за допомогою підручних засобів (штурмових сходів колод, канатів). Стіна була, приблизно, у ріст людини і обладнана бійницями. На сьогоднішній день ця стіна не збереглася, але вона врятувала від руйнування другий фортечний мур.
На території Болгарської церкви

 Друга оборонна лінія - це стіни, за якими на спеціально побудованих майданчиках стояли воїни і відбивали напад противника. Стіни обладнані зверху зубцями і амбразурами.
Аккерманська фортеця.Панорама

Фортеця має троє вхідних воріт.Одні з боку суші, а двоє - з боку лиману. Вхід у фортецю з боку суші здійснювався через вежу Головного входу (Килійські ворота ). Вхід закривався дерев'яним підвісним мостом, який важив 3 тонни.
Внутрішній простір фортеці розділено стінами на 4 двори.
Фортечні мури

 Кожен з дворів мав своє певне призначення, кожен  міг самостійно вести оборону. Перший двір - Цивільний . Найбільший за площею - близько 5 га. За  стінами, в період ведення бойових дій, ховалося все населення міста. Тут знаходилися одно і двох поверхові будівлі. У кожної будівлі були обладнані спеціальні ємності в землі для зберігання питної води, що запасається в мирний час. У цьому дворі збереглися башти, кожна з яких має свою історію і свою назву. Це - вежа Овідія (Дівоча), Вартова вежа, Мінарет, вежа Пушкіна.
Придвірна вежа та мури

  Другий двір - гарнізонний. Вхід у двір здійснювався через спеціальну вежу, яка не збереглася до сьогоднішнього дня. Під склепінням зруйнованої вежі збереглися три арки та дерев'яні балки, там знаходилися двостулкові ворота, куті металевими пластинками.
Площа двору близько 2-х га. Тут знаходилися казарми, лазарети, стайні і склади. Будівлі не збереглися. Відновлена тільки брукова мощена кільцева дорога - військовий плац.
Мури та вежа Пушкіна

Третій двір - Цитадель.Це найдавніша ділянка фортеці, архітектурна пам'ятка кін. XIII ст. - поч. XIV ст. Від неї велося будівництво всіх  дворів. "Цитадель"  - укріплена споруда всередині фортечної огорожі, пристосована до самостійної оборони. Двір майже повністю був забудований. У кожному кутку двору знаходилася кругла башта . Вежі цитаделі-Комендантська та вежа Темниця вражають своєю величчю. На території цитаделі зберігся Арсенал.
Фото

 Четвертий двір - карантинний (господарський). Двір вузькою смугою проходив по березі лиману. Його призначення: утримання худоби, птиці, зберігання товарів привезених з-за кордону для проходження карантинного строку. Потім через водяні ворота товари ввозилися в першому двір фортеці для торгівлі. Зовнішні стіни вежі впали в 1888 р., підмиті водами лиману.
Фортечні мури над ровом

 В 1541, 1574, 1575-1576 та 1589 рр. козаки неодноразово здійснювали походи на Акерман, а влітку 1595 р. під проводом гетьмана Г. Лободи вони оволоділи міцною фортецею. Згодом, в 1659, 1664, 1671 та 1674 рр., запорожці з успіхом атакують Аккерман під керівництвом славетного отамана Івана Сірка.
Фортеця над лиманом

 У 1832 р. фортецю скасували, як військовий об'єкт і віддають у відання міської влади, яка дозволяє городянам розбирати кріпосні споруди. Рів став місцем звалища нечистот. Всі споруди всередині фортеці були розламані і потягнуті, стіни збереглися завдяки розчину, яким будівельники з'єднували камінь. Під тиском громадськості в 1896 р. фортеця була оголошена історико-архітектурним пам'ятником.
Фортеця на фоні городища Тіра

 Окрім фортеці та залишків міста Тіри у місті є ще багато цікавих памяток-„Скіфська могила”, середньовічна вірменська церква Успіня Пречистої Богородиці (XIV ст.), Ново-Грецька церква Іоанна Предтечі (XIII-XVI ст.), джерело святого Іоанна Сочавського (Нового) - покровителя Бессарабії, який загинув у місті десь наприкінці XIII ст., та ін.
Головна ("Кілійська") брама

 Однією з памяток є Свято-Вознесенксій собор (1815 - 1820 рр.). Собор будувався на місці старого турецького цвинтаря на пожертвування місцевих жителів. Спочатку мав вигляд корабля, але в 1830 р. було добудовано три портика по 4 колони, і собор набув вигляду хреста, характерний для російського класицизму. В соборі зберігається частка мощей святого Івана Сучавського.
Вежа Овідія ("Дівоча")

У 2002 р. на території собору була побудована каплиця на честь 2000 ліття Різдва Христового. 17 липня 2004р. обрушилася дзвіниця у соборі. В даний час ведуться реставраційні роботи.
Фото

 Наступна цікавинка-Болгарська церква (1840 р.).Свято-Георгіївська Церква побудована в 1840 р. за проектом архітектора Заушкевіча на замовлення громади болгарської частини населення міста Білгорода-Дністровського.
У 1813 р. товариство акерманських Болгар звернулося до екзархові Таврії і бессарабському губернатору Струдзе з проханням про дозвіл побудувати в Акермані церкву в ім'я святого великомученика Димитрія на кошти від пожертвувань. Тимчасова церква була відкрита в перебудованому новому будинку на честь святого Георгія, освячена 29 липня 1816р. і проіснувала до 25 жовтня 1838 р.
Вежі понад ровом...

У 1840 р.на цьому ж місці була побудована нова Болгарська церква. Церковний двір був обгороджений кам'яною огорожею, всередині розділений на чотири частини. У середині двору стояв сам храм. У північно-західному куті знаходився церковний будинок, а в північно-західній частині знаходилося кладовище, на якому ховали служителів церкви, знатних і гідних людей. З 1934 р. ховати на кладовищі перестали.
За муром-Цитадель

 А ще є Грецька церква,а ще є Вірменська церква,а ще...
Білгород-Дністровська фортеця

 Указом Президії ВР СРСР від 9 серпня 1944р. місту повернена попередня назва Білгород з визначенням Дністровський.
Вид на фортецю

Панорама

Відомий дослідник історії вірмен Молдавії і Румунії Х. Дж. Сируні вказує, що в 1384 р . католікос Теодорос призначив Ованеса єпископом вірмен Львова, якому підкорялися вірмени Аккермана. Починаючи з 14-го ст. в Білгород-Дністровському були три церкви - перша, дерев'яна, існувала в 1384 р. і була зруйнована турками в 1484р., друга з 1484р. по кін. 16-го ст., і третя, нинішня церква, що стала вірменською, мабуть, з кін. 16 - поч. 17 ст. За іншою версією її побудували вірмени за часів турецького панування, отримавши за великі гроші дозвіл турецької влади. Прийнята дата споруди - 14-15 ст.
Грецька церква

 Оскільки церква спочатку була монастирем для грецьких ченців, то вірменська община перебудовувала, добудовувала церкву для проведення ритуальних служб в повному об'ємі в пізніший період. У 1699 р. був добудований вівтарний блок, а в 1827 р. - збільшена довжина будівлі із західного боку, зведений західний портик і перебудований південний притвор.
В кін. 19 - поч. 20 ст. укріпили склепіння південного великого притвору. Церква набрала вигляду хреста, такою збереглася до наших днів.
Грецька церква.Профіль

Біля церкви була розташована дзвіниця - дерев'яний навіс з 5-а дзвонами різної величини. На території церкви було розташовано старовинне кладовище (останні поховання датуються кін. XVIII ст.). Церква діяла до 1940 р., з 1962 р. передана краєзнавчому музею. Зараз є базою археологічної експедиції.
Інфо з
http://www.bilgorod-d.org.ua/ та http://ridna-ukraina.com.ua/bilhoroddnistrovsky/ .
Вірменська церква

Храм.Портик
Tags: Білгород-Дністровський, Одещина, дзвіниця, мандрівки, фортеця
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments