Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Весняний виїзд.День І.Частина 4:Рукомиш

  Перша писемна згадка про село - 1379 р.; згадане в фундаційній грамоті Михайла Адванця для костелу в Бучачі. Польський шляхтич Михайло Адванець з Бучача мав початково тут свою садибу.Але вважається, що перші монахи з'явилися тут напр. ХІІІ ст., рятуючись від татаро-монгольської навали, що охопила Київську Русь. Начебто тоді на вершині гори ченці збудували капличку Св. Бориса і Гліба і видовбали дві печери: одну - для богослужінь, іншу - для помешкання.

Скелі і околиці всіяні скульптурами та капличками...

 З часом на цьому місці, чи то з волі християн, чи за допомогою якогось заможного фундатора, виріс монастир, де спочатку перебувало двоє ченців. Згодом їх кількість зросла до восьми. В ньому щорічно проводились відпусти на св. Онуфрія, св. Бориса і Гліба, Воздвиження Чесного Хреста. Монастир мав дві церкви: святого Онуфрія та Бориса і Гліба, яка в цей час служила як парафіяльна.
Брама храму Св.Онуфрія

 З 1712 р. в цьому монастирі замешкали три ченці Василіяни з Бучача.
Богородиця в гроті

 Але, коли в 1754 р. М. Потоцький відкрив при Бучацькому монастирі гімназію і розширив помешкання для ченців, то наказав, щоб всі Отці Василіяни із околиць переїхали в Бучацький монастир св. Хреста.
"Травертинові скелі"

 Тому Рукомиськиський монастир св. Онуфрія опустів. Але Ф.Венгерський, намісник Рукомиша, не погодився, щоб монахи доглядали за монастирем аж з Бучача, тому перетворив цей монастир на парафіяльну церкву і забезпечив її доходом. Згодом стару і невеличку монастирську церкву Ф. Венгерський розібрав і в 1768 р. добудував нову кам’яну церкву, котру з дозволу владики Лева Шептицького посвятив декан о. Хадзинський.
Одна з печер

 В селі є також греко-католицька церква, перебудована з колишнього костелу кін. XX ст.
Богородиця зблизька

 Печерний храм уособлює Божий гріб, тому тут завжди лежить фігура померлого Христа, а в страсну п’ятницю саме сюди виносять плащаницю для поклоніння. Численні паломники, котрі знають про це місце, а їх тут особливо багато напередодні Успіння Пресвятої Богородиці, моляться в печерній церкві цілу ніч. Кажуть, ці скелі і молитва у них мають велику оздоровчу силу.
Ряд скульптур "прямує" до печерного храму..

Скульптури-"паломники"..

 Слід зауважити, що Микола Потоцький постійно підтримував церкву Св. Онуфрія. Він подарував унікальний дзвін (1756 р.) який зберігся і донині. Однак у трагічні 50-ті рр. XX ст., коли закривали церкву, згідно з розпорядженням тодішнього комуністичного режиму, темної ночі вбрали дзвін у мішок, щоб не розбудити тривожним стогоном жителів села і „скалічили” його. Тріщини від важкого удару навіки спотворили його звук. Однак бережуть його в Рукомиші як велику святиню.
Храм Св.Онуфрія та дзвіниця

 Та все ж головна святиня Рукомиша – кам’яна фігура святого Онуфрія (кін. 1750 р.) яка прикрашала браму, що вела до печерного монастиря. Як нещодавно з’ясувалось, це остання робота Іоана Георгія Пінзеля – одного з найкращих тогочасних скульпторів Європи. Як свідчать церковні книги тих часів, другу половину свого життя скульптор жив і працював у Бучачі на замовлення графа Миколи Потоцького. І саме тут розміщалась майстерня геніального скульптора, який жив у XVIII ст.
Келія печерного храму

 Люди давно знали про цілющу благодать Рукомиша. У старі часи, у відпуст, вся долина перед церквою була заповнена возами. Тоді до Рукомиша приїжджало не менше людей, як тепер до Зарваниці, щоб вшанувати відомого пустельника IV ст. св. Онуфрія, який в молитвах 60 років провів у пустелі і на честь якого була названа скельна церква, а тепер і кам’яна, що стоїть перед Божим гробом.
Інфо з http://history.buchach.net/ .
Доріжка печерного храму

Скельний комплекс дещо постраждав, коли навколо Бучача зробили об'їздну: від вибухів пішли травертином тріщини.
Фото

  Поруч з церквою Св.Онуфрія-невеличкий басейн з цілющою(як вважають) водою.Воду у басейні поповнює невеличкий водоспадик,що спадаючи зверху проходить декілька сходинок,а далі омиваючи фундамент фігури Богородиці з Дитям попадає в резервуар.
Каплиця

Потік цілющої води

 На території монастиря споруджується Хресна дорога.Правда не з 12-ти стацій,як годиться ,а з 13-ти.Остання посвячена героїзмові українського народую
Міні-водоспадик

 У Рукомиш приходять прочани і нерідко ночують просто у скельному храмі або в інших печерах.
Частина комплексу

 Хтось із католиків назвав його українським Люрдом, православні кажуть, що Рукомиш міг би стати українським Афоном. Та найголовніше те, що це наша українська святиня, і якщо б вкласти сюди кошти, яких тут не вистачає, Рукомиш міг би стати в майбутньому духовним центром для християн та віруючих.
Костел (1903р.)

Костел.Фасад

Погляд "через плече"..
Tags: Рукомиш, Тернопілля, каплиця, мандрівки, монастир, скелі, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments