Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Бердичів. Монастирський комплекс і не тільки...

 Бердичів.До Києва бл. 190км.,до Житомира-бл.40км.Дістатись можна як маршруткою так і потягом,ну і звичайно ж авто,аби бажання.А бажання-воно було.Одна з основних памяток міста манила вже давно - монастир кармелітів босих оборонного типу чекав візиту...

Перше що бачить пасажир,прибувши у місто залізницею звичайно ж залізничний вокзал.Знаходиться він на околиці міста,з східної сторони.Прогулянка до центру займе близько 1год часу(це вже з фотографуванням-роздивлянням).
Вокзал зі сторони міста

 Бердичів – місто обласного значення, центр району, розташоване на березі річки Гнилоп´ять, притоки Тетерева.
Територія на якій розміщене місто, заселене ще в ІІ тис.до н.е. Тут виявлене поселення доби бронзи та залишки двох поселень Черняхівської культури.
Вокзал

Деякі дослідники історії Бердичева вважають, що назва міста походить від слов’янського слова „берда” – гора, урвище або ж від власного імені Бердич, інші – від слова „бердиш” – так називали бойову сокиру у слов´ян. Тому на гербі сучасного Бердичева зображено бойову сокиру та жезл бога торгівлі Меркурія – що символізує минуле міста, як одного з основних центрів торгівлі.
Танк на постаменті (1974р.)

Першою достовірною на сьогодні згадкою про Бердичів залишається 1545 р.
Один з багатьох цікавих будинків

 Наприкінці XVI ст. Януш Тишкевич почав споруджувати замок, збудував млин, 1627 р. -монастир. З цього часу Бердичів став містечком. У 1630 р. власник його подарував замок католицькому ордену босих кармелітів, що утримував для свого захисту військовий гарнізон з кількома гарматами.
Вул.К.Лібкнехта.1914р.Зараз-дільничий пункт міліції

У місті збереглось досить багато цікавих будинків,добряча частина з яких єврейського типу,або й взагалі-у минулому синагоги.Це не дивно,бо до Друглї Світової війни у місті було понад 80 синагог!Багатенько?Авжеж,місто теж було не з дрібних,-Бердичів входив у першу пятірку українських міст Російської Імперії за кількістю населення ..
Центр світу-Бердичів!

Бердичів, на відміну від більшості міст Правобережної України, ніколи не отримував Магдебурзького права і не користувався його перевагами. Водночас, не маючи жодного адміністративного статусу, він продовжував зберігати роль регіонального центру.Царський уряд ухвалив рішення про передачу міста 1844р. до складу Махнівського повіту Київської губернії, спочатку на правах містечка, а в 1846 р. Бердичів отримує статус міста. До нього було перенесено з Махнівки повітові установи, а сам повіт став іменуватись Бердичівським.
Колись тут навіть стояв памятник Леніну...

 З кінця XVIII ст. Бердичів став важливим центром хасидизму, де згодом розгорнувся конфлікт між хасидами і мітнагидами.На 1861 р. єврейська громада міста була другою на теренах всієї Російської імперії.
Камені  на Центральній площі міста

Події початку 20-го ст. спричинили хвилю еміграції і частка євреїв почала зменшуватись. Попри це і закриття майже всіх синагог радянською владою, в 1920-х ідиш був офіційною мовою в місті і на ньому могли проводитись судові слухання. Проте з 1930-х релігійну і культурну активність було обмежено.
"Амурна" композиція

 Під час війни єврейська громада була фактично знищена нацистами. З лібералізацією політичного і культурного життя в СРСР з сер. 1980-х рр. відбулось відродження єврейської громади Бердичева. Зараз у місті діють 3 синагоги, чимало місць, пов'язаних із юдаїзмом і єврейською культурою, в тому числі Усипальня Леві Іцхака Бен Меїра, яку щороку відвідують тисячі прочан.
Вул.Садова

 З другої половини 19-го ст. роль Бердичева як торгового центру стала занепадати: в 1856 р. найбільший ярмарок, Онуфрієвський був переведений до Києва. З побудовою залізниць Київ-Одеса (1871р.), Київ-Брест (1873р.) з´явились нові торговельні центри і Бердичів втратив роль перевалочної бази. Ярмарки стали задовольняти лише внутрішні потреби.
Фото

 Один із храмів міста,а саме-костел Св.Варвари відомий тим,що у ньому у 1850р. брали шлюб Оноре де Бальзак та графиня Евеліна Ганська.
Костел Св.Варвари(1826р.)

Бердичівський парафіяльний костьол під титулом Святої Варвари було засновано у 1759 р. Варварою Радзивілл. Саме цей чинник, тобто фінансова підтримка від самого заснування парафії постійними її парафіянами й опікунами князями Радзивілами зумовив той факт, що аж до 20-х років ХХ століття Бердичівська парафія св. Варвари лишалась однією з найбагатших у Луцько-Житомирській діоцезії.
Фасад храму

В 1824-1825 рр., перебуваючи при дворі князів Радзівіллів, юний Фредерік Шопен в костьолі грав та навчався грі на струнних інструментах у професора Живного.В 1858 р. в храмі був охрещений відомий письменник-марініст Джозеф Конрад Коженьовський.
Інтерєр костелу

 З приходом радянської влади у 1922 р. усі цінності з храму були конфісковані й націоналізовані. Ще через 15 років  у період релігійних гонінь костьол було замкнено.Під час Другої світової війни і нетривалий час після неї - з 1941 по 1947 рр. - костьол діяв,а з 1950 р. знову був закритий.
У радянський повоєнний час костьол спершу пристосували під складське приміщення, а згодом приміщення культової споруди використовували пристосували під спортивну школу. використовувався як дитяча спортивна школа.
Тильна сторона храму

У 1969 р.головний вхід до костелу Св.Варвари був замурований, орган, хори, вівтар та окремі архітектурні прикраси - знищили. У вівтарі зробили вхідні двері, побудували залізобетонне перекриття центральної нави костьолу на два поверхи - для атлетичного і гімнастичного залів. Дзвіницю та сигнатуру над храмом тоді ж розібрали.
Театр "Експрес" / районний будинок культури (1908-1912рр.)

  Нарешті 11 січня 1991 р. понівечена християнська святиня знову була повернута віруючим, але вони туди не входили ще тривалий час, чекаючи також і на повернення кляштору Босих Кармелітів.27 листопада 1994 р. у костьолі Святої Варвари відбулася перша відправа з моменту її передачі вірянам.
Вул.Карастоянової.Житловий будинок (поч.20ст.)

 На 1887р. у Бердичеві налічувалось близько 30 заводів і фабрик. Серед них було 6 шкіряних заводів, 6 тютюнових фабрик, 5 цегельних заводів, 5 свинцево-білильних та інших. Дрібних підприємств у місті було 35.
Цікава будівля за паскудним парканом

 У 19-му ст. Бердичів відвідували відомі діячі науки та культури: в гостях у князя Радзивіла був польський композитор Ф.Шопен. З 1858р. по 1868р. тут жив класик єврейської літератури Менуеле Мойхер – Сфорим (Шолом Абрамович ). Неодноразово і досить тривалий час перебував у місті класик єврейської літератури Шолом-Алейхем ( Шолом Рабинович ).
Міська дума (кін.19-поч.20ст.)

На поч. 1846р. місто відвідав Т.Г.Шевченко як художник Археографічної комісії, що мав у Південно-Західному краї зібрати народні перекази, пісні та відомості.
Лікарня Червоного хреста / Укртелеком (поч.20ст.)

 На кінець 19-го ст. у місті функціонувало 4 православні церкви: Успенська ( 1837р.), Миколаївська ( 1748р.), Троїцька (1836р.), Церква в ім´я Всіх Святих (1891)., 4 католицькі костьоли, хоральна єврейська синагога, 74 єврейські молитовні будинки та одна розкольницька молельня.
Бюро подорожей (поч.19ст.)

Головний православний храм Бердичева,- Свято-Нікольський собор або Нікольський собор(1908-1910рр.) розташований в центрі міста.
Нікольський собор (1908-1910рр.)

Собор споруджений на місці дерев'яної церкви Св. Миколая, яка була побудована в 1748 р. зусиллями власниці міста Варвари Завіш, дружини Миколи Радзівіла.6 грудня 1751р.дерев'яний храм, зведений з дубового зрубу, було освячено.
Довгий час Миколаївський храм був уніатським (греко-католицьким) і усипальницею княжого роду Радзивилів.
Храм в профіль


У 1908-1910рр. був споруджений і освячений на місці старої дерев'яної церкви новий кам'яний храм.З 1921 по 1937 рр. в церкві служили, а в 1938 р.храм був закритий радянською владою, і потім використовувався як зерносховище.
Богослужіння в церкві було відновлено під час Великої Вітчизняної Війни в лютому 1942 р.
Дзвіниця у риштовці

У 1996 р. Миколаївська церква отримала статус собору.
Училище / медичний коледж (поч.20ст.)

 У 1923р. змінюється адміністративно-територіальний статус Бердичева. Він стає центром однойменного району та округу.
Вхід до парку ім.Т.Г.Шевченка

 Бердичівська трагедія вересня 1941р. була першим масовим геноцидом єврейського населення, здійсненим гітлерівцями в Європі і Радянському Союзі.
За даними Надзвичайної державної комісії з розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників, гітлерівці знищили в Бердичеві 29500 євреїв.
Симпатичні сусіди

 Основною ж памяткою міста являється монастир кармелітів босих.
Монастир кармелітів босих.Центральний вхід

 Януш Тишкевич, воєвода і генеральний староста київського краю, заснував монастир Кармелітів Босих, як обітницю за звільнення з татарського полону. Генеральна Рада у Римі 5 грудня 1628 р. прийняла та затвердила це заснування, визначаючи його як місіонерську семінарію католицької Церкви.
Монастирський комплекс

Після узгодженню всіх умов та отримання необхідних дозволів Януш Тишкевич 19 липня 1630 р. зробив запис у Люблінському Трибуналі, згідно з яким свій замок та земельну ділянку у Бердичеві він віддав під костел та монастир Кармелітів Босих. На утримання монастиря та його ченців він одписав також село Скраглівку та прибуток від своїх маєтків у сумі 1800 злотих щорічно.
Інтерєр Маріїнського костелу

Ікона

2 березня 1634 р. латинський єпископ Київський Андрій Шолдрський освятив наріжний камінь під будову нижнього костелу в ім'я Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Св. Михаїла Архангела, Св. Івана Хрестителя та Св. Івана Євангеліста.
Прибрамний корпус монастиря

 Будівництво тривало вісім років. Урочисте відкриття монастиря та освячення нижнього костелу відбулось 22 липня 1642 р. На цій урочистості засновник склав жертовний дар для нового костелу - ікону Пресвятої Діви Марії, здавна відому у родині Тишкевичів своєю благодаттю.
Музична школа(?)

 У 1648 р., у зв'язку з кривавою революцією в Україні, кармеліти, залишаючи Бердичів, вивезли до Львова образ Матері Божої. Протягом 73 років ікона перебувала у монастирі сестер кармеліток босих, аж до 1721р.
Монастирський ансамбль:костел,дзвіниця та келії

 У 1663 р. ченці повернулися до Бердичева. Коли вони відбудували понищений монастир, у 1684 р. їх було вигнано силою спадкоємцями Януша Тишкевича. І лише декретом 1717 р. Люблінського Трибуналу було наказано власникам Бердичева віддати ченцям відібрану власність та відшкодувати завдані збитки. У той же період часу кармеліти знову відбудували монастир та повернули до Бердичева чудодійний образ Матері Божої. Відбудовою монастиря керував архітектор Григорій Тарнавський.
Костел Діви Марії

 У 1739 р. кармеліти, на пожертвування меценатів та власні заощадження, розпочали будівництво верхнього храму на підвалинах нижнього костелу за кресленнями архітектора Яна де Вітте та під його керівництвом. Простора барочна святиня, яка поєднувала форми базилікального та хрещатого храмів і завершувалась на перехресті центральної нави та трансепту куполом на високому барабані, була освячена на святкування Святої Трійці у 1754 р.
Фронтон костелу

 У 1866 р. царським урядом монастир було скасовано. Офіційною причиною скасування стало вбивство з-за рогу ігумена монастиря отця Салетія , що сталося у 1864 р. Монастир зайняв київський генерал-губернатор. Приміщення використовувались різними урядовими установами.
Дзвіниця

 У 1917 р. отці-єзуїти прийняли монастир та костел у Бердичеві у користування, виконавши необхідні ремонтні роботи.
Монастирські мури та дзвіниця

16 червня 1918 р. кармеліти босі знову повернули право власності на свій монастир. Вони керували парафією та були охоронцями санктуарію до 1926 р., в тяжких післяреволюційних умовах. Після смерті останнього кармеліта отця Терезія Болеслава Штобрина, комуністична влада Росії взяла монастир у державну власність. У верхнім костелі було створено музей, а у нижнім - атеїстичний кінотеатр.
Фото

 У 1941 р., безпосередньо перед німецькою навалою на Радянський Союз в монастирі виникла пожежа. Вірогідно, в її полум'ї загинула чудотворна ікона.
Мури

  Протягом 1970-1980 рр. адміністративна влада Бердичева під наглядом реставраторів пам'яток архітектури з Києва забезпечила збереженість костелу за допомогою відбудови склепінь, укладання нової дахової покрівлі . Відбудовано також спалені келії, у яких було розміщено середні школи - музичну та художню, які й досі займають та використовують монастирські приміщення у педагогічних та навчальних цілях.
Монастирський  комплекс

 В 1992 р. будівлі костелу були передані в оренду католицькій громаді, яка розпочала відбудову власним коштом. На 1997 рік були відреставровані й стали використовуватися корпус келій, вежа та нижній храм костелу. Реставровано також будинок настоятеля і фасади верхнього костелу та його східна вежа.
Фото

 У 1998 р. в костелі створено Санктуарій Божої Матері Бердичівської, яка була освячена і коронована Папою Римським Іоанном Павлом II.
Центральний вхід та монастирські мури

Центральний вхід та монастирські мури-2

За деревами...

 Ще однією сакральною памяткою міста є Троїцька церква,розташована в передмісті Загребелля.
Троїцька церква


Перша, ще дерев'яна, Троїцька церква, яка була закладена у 1721-1746 рр., а її будівництво закінчено у 1759 р. Засновником парафії вважається один з власників міста князь Микола Радзівіл.
У 1834-1836 рр. протоієрей Сільвейстер Липський  будує кам’яний, хрестово-купольний із дзвіницею храм. Стару дерев'яну церкву розібрали, дерево з неї використали для випалювання цегли для нової церкви.
Новий деревяний купол(?)

Біля нової церкви було виділено кладовищенське місце, де хоронили (за бажанням) померлих до 1844 р. Після 1844 р. і до 1918 р. біля церкви продовжували хоронити лише її священиків та знатних жителів міста.
В храмі було три престоли: центральний – Святої Троїци, правий – Покрова Пресвятої Богородиці, лівий – преподобного Сергія Радонежського. З 1829 по 1845 рр. при храмі діяло духовне училище.
Храм

У 1917 р. діяльність Свято-Троїцької парафії було припинено, храм закрито. В храмі розміщуються різні контори, склади, житлові приміщення і навіть конюшня. Іконостас було знищено, образи святих, писані масляною фарбою, замазані крейдою.На початку 30-х рр. на місці священицького будинку та частини території церковного кладовища була побудована школа, частина земель віддана під приватну забудову. Церковне кладовище припинило своє існування.
Дзвіниця

Після звільнення Бердичева від загарбників з 19 серпня 1944 р. Свято-Троїцька парафія відновила свою роботу, храм передано релігійній общині. 5 серпня 1945 р. на пам'ять ікони Божої Матері Почаївської у Свято-Троїцькій церкві була відслужена перша Божественна Літургія. З цього часу храм відкритий для богослужіння.
Пейзаж

Вид в сторону монастиря

 А ще у місті є пивоварний завод ).
Кухоль  "живого"

Центр міста
Tags: Бердичів, Житомирщина, архітектура, дзвіниця, мандрівки, монастир, памятники, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments