Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Кохавине-місце душевного спокою

 Це місце напевне найбільш чарівно виглядає на світанку та при заході сонця..Незнаю,але побачивши храм у променях вечірнього сонечка я просто не можу уявити його без цих жовто-червонуватих відтінків..А навкруги тиша та спокій,спокій та затишок.Троє чи четверо людей на території-це вам не сотні-тисячі під час щорічної прощі.Мені подобається тиша..Може це просто важкий та надто насичений день дає про себе знати..Хочеться відпочити:сісти та почитати щось,можна й газету..з кавою,поглядаючи,перед новим абзацом,на ці казкові промені вечірнього сонечка на небі та на храмі.Гарно...

Вїздна брама на територію монастиря Св.Герарда

Кохавино(Кохавина,Кохавине)- невеличке село за чотири кілометри на південь від Жидачева.
Щоб стерти пам'ять людську, радянська влада приєднала село до смт. Гніздичів. А поза тим, ще століття тому до Кохавинської Богородиці з молитвами і прошеннями йшли сотні тисяч прочан. Під час коронації ікони у 1912 році на цю подію лише поїздами прибуло понад 180 тисяч паломників.
За воротами...

Історія Кохавини розпочинається від появи у ХVІІ ст. чудотворного образу. Образ від прадавніх часів знаходився при дорозі, яка проходила з м. Жидачева до м. Руди, на старому дуплавому дубі в кохавинському лісочку. На жаль, невідомо хто намалював образ.
Храм Покрову Пресвятої Богородиці

Офіційного розголосу образ дістав у 1646 р. разом з чудом, яке сталося з дідичкою Руди Анною Воянковською. Згідно усної традиції, яка у ХVІІІ столітті була задокументована, її коні клякнули і не рухались вперед, поки вона не вийшла з карети помолитись.
Фото

У 1650 році образ вже славився чудотворною силою і був перенесений до церкви в м.Руда. В 1680 році Київська воєводина Тереза Виговська побудувала у кохавинському лісі дерев’яну каплицю, куди за наказом Львівського Архієпископа Констанція Липського перенесено образ. На урочистість перенесення прибуло дуже багато паломників. Відтоді це місце стає центром для безперервного паломництва вірян.
Захоплює..

1748 р. починається спорудження нової дерев’яної церкву, щоби в ній помістити образ Кохавинської Матері Божої,яку вже 26 травня 1755 р.Львівський архієпископ Вижицький,на підставі всіх свідчень про чуда і заключних актів,проголошує чудотворним.
Всередині храму

Треба сказати,що у 1749 р.в Кохавину прийшли браття-кармеліти з Роздола - опікуватися санктуарієм і образом.
Інтерєр храму Покрову Пресвятої Богородиці

Інтерєр храму.Вхід

Інтерєр храму.Розпис

Інтерєр храму

У 1789 р. за австрійського імператора Йосифа II монастир було ліквідовано. Він вдруге відродився тільки у 1855 р. Тоді ж було відновлено давню каплицю і реставровано образ.
Інтерєр храму.Вітраж

Кількість паломників до Кохавинської Богородиці зростала буквально з кожним днем. І дерев'яна церковця уже не вміщувала усіх охочих помолитися до чудотворного образу. Відтак вирішили спорудити просторий кам'яний храм у романському стилі. Наріжний камінь під нього освятили у червні 1868 року.
Вечір

Будівництво тривало довгих 26 літ. І першого вересня 1894 року до новозбудованого храму перенесли чудотворну ікону Кохавинської Богородиці. На цю церемонію прибуло понад 30 тисяч паломників.
"Охоронці"...

За старанням о. Яна Тшопінського на місці об’явлення чудотворного образу у 1901-02 роках, де стояла стара струхлявіла дерев’яна каплиця, яку не можна вже було відреставрувати, побудовано нову муровану в готичному стилі.
Храм Покрову Пресвятої Богородиці. Фасад

Одночасно також розширюють кам’яну церкву, -святилище видовжується на 13 метрів, також добудовуються бічні абсиди – церква набрала форму хреста.
Сонце на стінах,сонце на стелі..

Перед Другою Світовою війною від 1931 р. чудотворним місцем опікувалися оо. Єзуїти, які, втікаючи від радянських військ, залишили Кохавино і забрали з собою чудотворну ікону до Польщі, до міста Глівіци, де вона знаходиться по сьогоднішній день.
Одна з скульптур

З приходом радянської влади чудотворне місце в Кохавино припинило своє існування. Безбожна більшовицька влада з церкви і каплиці зірвала хрести. Пізніше церкву перетворили на льоносховище, а в будівлях монастиря помістили школу-інтернат для розумово відсталих дітей.
Фото

Майже за півстоліття прогнив дах, змокріли стіни, все покрилось пилюкою та брудом. Криницю ж із цілющою водою засипали землею та замінували...
Храм реставрують

З виходом УГКЦ з підпілля новими господарями Кохавинської Святині стали оо. Редемптористи (Чин Найсвятішого Ізбавителя), а церква отримала нове ім’я на честь Покрову Пресвятої Богородиці.
Тильна сторона будівлі

Монастир св. Герарда в Кохавино вже десять років має статус новіціятського дому Львівської Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя, в якому, під покровом Богородиці, виховується підростаюче покоління молодих редемптористів-місіонерів.
Фото

Каплиця

Місце настільки реально сподобалось що ми вирішили неподалік заночувати,розклали палатку та розпалили багаття...
Каплиця.Фасад.Реставрація

Ранок
Tags: Кохавине, Львівщина, мандрівки, монастир, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 8 comments