Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Грузія 2013.Частина 2: Монастир Моцамета

 Часу до останньої маршрутки у місто залишилось 1,5год...Як їх провести?Або ще раз обійти навколо монастиря Гелаті і повечеряти,або все ж таки ризикнути і направитись в Моцамету?Вирішили таки пройтись...Розуміємо що на маршрутку вже не встигнемо,так як йти до монастиря бл.6км..Прикидуємо сили-щоб вернутись у місто потрібно буде протопати ще 6-7км....Справимось!

Попередньо водій маршрутки показав нам найкоротший шлях-по шпалах-рейсах-шпалах..Не знаю як на рахунок "найкоротшого",але це напевне наймальовничіший шлях до монастиря Моцамета.
Там вдалині між деревами...

Ми топали собі насолоджуючись краєвидами..Жаль лишень що погода була похмура,та й сутеніло потроху(тому й фото не "блєщут")).А вживу там просто супер..
Каньйон ріки Ріоні

По дорозі декілька разів зустрічали монахинь-ці повертались від монаститря(напевне в село,чи куди).Значить вже близько думали ми...а за деревом дерево...та дорога не напрягала.Єдине що хотілось-зняти рюкзаки та й зашпурнути їх кудись вниз,в каньйон,туди між дерев та кущів,а самому розправити плечі і вільно крокувати не відчуваючи цієї зайвої(на той час)ноші.Здоровий глузд переміг-рюкзаки залишились при нас).
  18.20-остання маршрутка від Гелаті до Кутаїсі..Подумки помахали їй вслід..Таксі брати не будемо-твердо вирішили,та й повертатимемось іншим шляхом-для різноманітності..На горизонті вимальовувався комплекс.Монастир знаходиться на обриві над рікою.Ідеш собі,йдеш,придивляєшся-а між деревами щось та й є-червоні черепичні криші наче іграшкової забудови притягують до себе погляд.Неначе шапочки мухоморів в траві виглядають вони з-поміж зелені дерев..Гарно!
Пейзаж

А каньйон теж красень.Спуститись би туди,вниз.Бажання було-часу-обмаль.."Буде причина повернутись"-подумали,і побрели далі,до мети...Так захопились що й не почули як зовсім недалеко з-за повороту на нас виповзла "залізнодорожня гусінь"..Потяг тягнув лише один вагон,та малий розмір не завадив би йому розчавити нас як тараканів.Поспішили в безпечне місце щоб вже звідти "клацнути" пройдисвіта.
Каньйон

Підкрався непомітно..

Залізнична станція являла собою розбиту плиту-підвищення з такою ж нещасною зупинкою-накриттям..Та нам байдуже-нам тут не ночувати.
Монастир Моцамета

Виходимо на мощену стежину,при дорозі старий в лахмітті вказує напрямок-не питаючи хто ми і куди-киває в сторону монастиря і з усмішкою киває..Ми прийшли.
Ще донедавна монастир був недіючим,зараз його відновили..
Монастирський ансамбль Моцамета

Вид з оглядової площадки на території святині..

Монастирський ансамбль Моцамета був побудований в ім'я увічнення Великомучеників Давида і Костянтина Мхеїдзе, князів Аргветських. У ансамбль входить церква, дзвіниця, кам'яна стіна і господарські споруди. Спочатку тут стояла маленька церква, де і були упокоєні останки Давида і Костянтина,які загинули за віру від рук арабського полководця-загарбника Мурван-Кру.
Арочна брама монастиря

У X ст. Грузинський цар Баграт III заново відбудував церкву та спорудив більшу будівлю. А сучасний вигляд монастир отримав в XIX столітті. Останки святих Великомучеників Давида і Костянтина лежать в одній гробниці, у великому прямокутному ковчегові, підніжжям якого служать дерев'яні леви.
Ще раз про Ріоні

Вхід на територію вільний,правда дівчатам/жінкам прийдеться одіти платки на голову і ноги(якщо вони відкриті).Нічого дивного-у нас(православні храми) також дотримуються таких правил.
На території

Всередині храм не настільки атмосферний як Гелатський-старі фрески тут не збереглися,а нові,виблискуючі відносно свіжими фарбами захвату не приносять...Може років через триста...
Головний храм комплексу

Інтерєр храму

Інтерєр храму

Сама територія комплексу досить таки компактна,всі постройки знаходяться впритул одна до одної , створюючи цим відчуття безпеки і комфорту..Поодинокі пальми на вершині гори приводять у захват.
Металеві двері головного храму

Людей тут ще менше ніж в Гелаті(хоч і там навали не було).Ніяких сувенірів біля храму не видно.Бабуська з сувенірним крамом була ще на асфольтовій дорозі,неподалік залізничної зупинки яку ми минали.Там же стояли й таксисти.Тут же-все "чисто",-лише релігія і природа.
Територія комплексу

Надбрамна вежа

Десь вдалині розвиднялось..Голубе небо проводжало похмурий день і зустрічало майбутній вечір...Захотілось залишитись..Цікаво чи затримають наш нічний потяг,взнавши причину нашої затримки?Напевне ні,не оцінять..Дивимось на годину-часу вдосталь.Вирішуємо повечеряти в альтанці при виході.З цією думкою бродимо по крихітній території,милуємось..
"Мухомори" зблизька

Арочний місток з накриттям виглядає декорацією а не практичною постройкою,але свою функцію виконує справно.
Профіль

Позуємо

При вході на місток сидить колоритний старець з палицею і бляшанкою на монети.Сидить мовчки -не просить і не вимагає,просто сидить..Кидаємо дрібязок.Киває головою в знак подяки.Вже коли направляємось до виходу дідок піднявся і заспішив поперед нас..
Вечір

"Куди побіг"-подумали,а він так же мовчки як і сидів підійов до муру комплексу і тикнув палицею в якийсь камінь.Придивляємось-вимальовується людський обрис.Чекає поки фотографуємо,веде далі...Поміж хащів на тій же стіні віднаходить для нас барельєф хреста вибитого на камені.Фотографуємо,дякуємо,-так же мовчки киває у відповідь і повертається назад.Цікавий..
Лице на камені

Знову профіль

Монастирський комплекс та наш бородатий гід

Вдалині на іншій горі видніється ще один храм.Уявляємо дорогу туди...Відмовляємось від цієї думки,посилаючись на брак часу,хоча підсвідомо розуміємо-справа навіть не в часі..)
Недосяжний..

Ще раз нарікаючи на погоду знімаю навколишню красу

..і комплекс

Вечеря була з шикарним видом на гори і святиню.Дорога в місто нас зовсім не хвилювала-за чотири години 6 км. можна навіть проповзти,не те що пройти.Задоволені і (що приховувати) трохи втомлені направляємось в Кутаїсі.
Назустріч прямує чоловяга(грузин звичайно ж),-"Красиво!?"-не то стверджує не то питає киваючи в сторону гори .Погоджуємось без заперечень,..усміхається і направляється своєю дорогою,а ми своєю..
Красиво!

Назад повертались по асфальтованій дорозі.
Дорога до траси

Останній погляд

Не міг не клацнути лічильник-шпаківню при дорозі)!
"Шпаківня")
Tags: Грузія, Моцамета, вежа, мандрівки, монастир, природа, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments