Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Мандруємо Львівщиною. День II. Ч4: Добромиль та Нижанковичі

 Після Хирова у нашому маршруті значився Добромиль.Саме туди(і не тільки)я пропоную нам сьогодні навідатись(віртуально).


Найголовнішою приманкою містечка,з населенням понад 4,5тис.чол. є звичайно ж замок Гербуртів,а точніше-його руїни.Як і годиться "порєдній" твердині замок знаходиться не в самому місті,а за декілька кілометрів від нього,на горі...Сліпій горі.
Десь там на вершині-руїни замку Гербуртів

Забігаючи наперед трохи вас розчарую-фоток замку не буде-поки ми добрались до вершини фотоапарат "здох",встигнувши засняти лише вїздну вежу..Так от печально,так що "гугліть" кому цікаво.Далі-трохи про замок.
Близько 1450 року львівський ловчий Микола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. Проте замок згорів під час нападу татар у 1497 р.Будівництво мурованого замку почав Станіслав Гербурт у 1566р-після надання місту магдебурзького права.
В 1614р. Ян Щенсний Гербурт з Фельдштина перебудував твердиню. Було вмуровано у в'їздну браму таблицю з написом (який вже навіть в ХІХ ст. було важко прочитати) з родинним гербом Гербуртів та літерами S H K L.
Вїздна вежа з гербом зверху

На відміну від багатьох замків палацового типу Добромильський комплекс мав винятково оборонні функції, а його житлові корпуси використовувались тільки для тимчасового мешкання. Був тут ще так званий дерев'яний Низький замок. Уперше він згадується 1521 р. Збереглися рештки кам'яних прибудов, де тепер лісгосп.
Краєвиди з підніжжя Сліпої гори

З 1622р.споруда переходитьдо  рук польських магнатів Конецпольських. Саме новігосподарі перебудовують замок, замінивши каміння стін муру на цеглу. Також вони зменшують будівлю за розмірами. Кутові вежі повністю розбираються, а залишається одна - та, що розташовувалась перед самими воротами у замок. Саме на цій вежі були висічені літери – абревіатури імені Станіслава Гербурта, а також герб нового власника – родини Конецпольских.
  У XVIII столітті в замку ще час від часу перебували його господарі. Але тенденція до занепаду вже відчувалась. Так, наприклад, одна з власниць - Ганна Блоговська у 1784 році надала згоду на те, щоб монахи-василіани розібрали частину стін замку для отримання будівельного матеріалу для свого монастиря.
Таке відношення до родової споруди стало можливим тому, що на той час замок вже втратив своє оборонне значення.
Краєвиди з підніжжя Сліпої гори

Від могутнього колись замку залишилася лише велична руїна, що, ніби корона, вінчає гору. Збереглася тільки частина мурів, які розходяться півколом від в’їзної башти, склепіння житлових приміщень. У мурах — а часом товщина їх сягає двох метрів — є ряди бійниць, розділені пілястрами. Завершує споруду гарний аттик з глухою аркадою. В’їзна брама лежить нижче від мурів і має прямокутний портал. Це все, що залишилося від давньої фортеці. В первісному вигляді замок займав площу продовгуватого гребеня гори і мав довжину 85 м, ширину — 25 м. Завдяки своєму розташуванню був неприступним...
Добромильська ратуша

А тепер спустимось униз,до міста і подивимось,чим ще воно нас зацікавить...
  Першу історичну вістку про Добромиль маємо вже з 1374 р. В ті часи князь Владислав Опольський, господар руської землі, заводить у Галичині нові порядки, пов'язані в основному з приверненням Галицького князівства та введенням нового устрою. Він надає великі посілості на Стривігором і Вирвою, в тому числі і Добромиль, лицарському родові Гербуртів. Документи і тридиції роду Гербуртів свідчать, що вони вже від ХІІІ ст. жили на галицьких землях.
  1566 р. в Любліні король Зигмунт Август, нагороджуючи вірні і корисні послуги Станіслава Гербурта, видав привілей, яким село Добромиль перейменував у місто Добромиль, надавши йому магдебурське право.
Ратуша.Фасад

 Згадуваний Станіслав Гербурт у 1543-1584 рр. збудував монастирі і церкви. Ним у Добромилі побудовано дві церкви: одну в місті, а другу - на передмісті.
У другій половині ХVI ст. і з початком ХVIІ ст. Гербурти належали до найвизначніших родин у Галичині. Одначе, найвище піднявся в роді і прославився на сторінках історії міста Іван Щасний Гербурт,який у 1601р(після шлюбу з польською княжною Ельжбетою Заславською) оселяється в Добромилі.
У 1603 р. Гербурт встановлює тут нові ярмарки, на які запрошує купців аж з Далекого Сходу. Всіх мешканців міста вважає рівними і забезпечує їм рівне представництво в міському уряді. Надає певні привілеї і права меншині жидів. У 1604 р. Щасний дозволив міщанам побудувати цекрву.
У часи Івана Щасного Гербурта почав своє існування монастир отців Василіян.
Ратуша з сторони площі

  Нащадком Івана Щасного Гербурта залишився його син Іван-Леон,який у 1622 р. змушений був зректися своїх прав до маєтків разом з Добромилем із замками, двома солінами в Ляцьку і Пастевнику та десятьма околичними селами на користь вірчих батька.Добромиль набули Чурили, дуже поважні українські шляхтичі. Скоро весь маєток перейшов у власність холмського каштеляна Самуеля Конецпольського, що одружився у 1621 р. з дочкою Івана Щасного Гербурта Олександрою.
Облога Високого замку шведами у 1653 р., перехід козацьких відділів, татарські походи в 1672 р. призвели до занепаду міста і зубожіння його городян.1760 р. Добромиль став жертвою пожежі. Одночасно з тим, як зубожіло українське міщанство, росло і кріпло господарство євреїв.
Кінотеатр "Україна"

У часи Австрії після 1772 р. Добромиль стає розвинутим центром. Збільшилося видобування солі. В 1856 р. Добромиль стає повітовим центром. У 1871 р. через Добромиль прокладено залізницю, яка з'єднала Сянок - Хирів - Перемишль. Це сприяло розвитку торгівлі і ремесла.
Однією із чорних сторінок в історії міста є події червневих днів 1941 р. З північної сторони міста є Лиса гора, за якою, трохи вправо - присідок Саліна. Це галицька Биківня, де енкаведисти в червні 1941 р. покидали в соляні шахти понад 3500 невинних людей, живих і мертвих. З приходом Червоної армії в 1944 р. знову наступили порядки тоталітарного режиму.
30 грудня 1962 р. Добромильський район ліквідовано і приєднано до Старого Самбора.
Цікава забудова в центрі міста

На центральній площі сучасного міста розмістилась симпатична ренесансна споруда-міська ратуша.Історія не зафіксувала, коли була побудована добромильська ратуша(18 чи 16ст),та їй від цього не гірше.Ратуша нагадує старовинний замок: квадратна в плані, великий годинник, овальні вікна на другому поверсі та масивні дерев'яні двері. На фасаді вежі – проткнуте мечами яблуко — родовий герб Гербуртів,а також герб Добромиля.
Народний дім

Кілька цікавих камяниць збереглись навколо центральної площі.В одній з них знаходиться приміщення народного дому.З іншого боку,навпроти ратуші-храм новобуд.
Новий храм у Добромилі

Рухаючись далі по вузенькій вулиці-в сторону с.Нове Місто зустрічаємо ще одну "родзинку"-храм Зіслання Св. Духа-єдина церква у Добромилі, що збереглася до наших днів.
Ця мурована церква споруджена після 1642 р.,а вже 1787 року потребувала термінового ремонту, була на той час була вкрита гонтом, з дерев'яною плебанією і дерев'яною напівзруйнованою школою.
Храм Зіслання Св. Духа

У першій половині ХІХ ст. церкву перебудували, причому будівельні роботи тривали майже 40 років і буди завершені 1848 року. Під час перебудови перший варіант проекту зазнав ряду змін. Своїм зовнішнім виглядом вона дещо нагадує костел. Крім цікавого фронтону з трьома невеликими банями, відбудованими після пожежі 1870 року, в ній відчувається брак традиційних рис української архітектури. В інтер'єрі ікона Божої Матері, намальована художником І. Буковчиком. Іконостас і дві настінні фрески (св. Кирила і Мефодія та св. Олени і Констянтина) походять з часу останньої внутрішньої віднови церкви. 1889 року канонічний візит місцевій парафії наніс митрополит Йосип Сембартович.
Храм Зіслання Св. Духа

У 1992 році проведено зовнішній ремонт церкви. Тепер храм належить громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Каплиця для освячення немовлят(?)

Ну а далі повертаємось назад у так званий центр,звідки видно наступну цікавинку Добромиля-костел Преображення Господнього.
Розповідають, що начебто на тому місці стояла церква Святої Трійці, збудована за кошти Сагайдачного. І лише значно пізніше, у другій половині ХVII століття її перебудовано на костел.Достеменно встановленно, що первісна церква була збудована до 1662 р.
Костел Преображення Господнього.Вид із-за муру

Згідно з протоколом канонічних відвідин 1648 р., поблизу костела стояли дві каплиці: більша - Самулея Конецпольського (можливо т. зв. каплиця Гербуртів) і менша - Яна Орлянчика. При костелі підносилась дерев'яна дзвінниця, а цвинтар був оточений муром і частоколом.
Костел Преображення Господнього.Вид з двору

У 1719 р. Войцех Михальський, тогочасний державний радник Добромиля, піддає костел ґрунтовному ремонту. Тоді костел було посвячено як Розп'яття Христового. 1743 р. власник міста Блазей Красінський розпочинає перебудову костела. Навпроти каплиці Гербуртів збудовано каплицю Кінги, а з півдня вимурувано нову захристію. Цілого ряду змін зазнав костел і всередині.Ще однієї ґрунтовної перебудови костел зазнав у 1772 р.
Інтерєр

Навіть після таких ґрунтовних перебудов усе ж збережено первісні риси будівлі, яка зовні більше нагадує церкву, ніж костел XVII - середини XVIII століття. В інтер'єрі ж, навпаки, від попереднього не залишилося практично нічого. На ренесансний аттик опирається овальне склепіння, розмальоване в стилі барокко. В аттику є ряд заглиблень, в яких вміщено зображення святих і стилі барокко. У цьому ж стилі виконано також головний вівтар, казальницю, хрестильницю і старий кивот, вмурований у стіну.
Костел Преображення Господнього

В інтер'єрі костела збереглися геральдичні знаки Гербуртів та Красінських, а також розмальоване генеалогічне дерево останніх.Ще у другій половині 40-х років було там також генеалогічне дерево Гербуртів.  Дехто із старожилів та священник Лоранц твердили, що в котрусь із стін вмуровано записки добромильського костела.
У 1910р. побудовано дзвіницю. В радянський час костел був діючим!
1988 року храм відремонтовано силами української громади. Тепер костел перебуває у розпор'ядженні місцевої римо-католицької парафії.
Дзвіниця(1910р)

Вхід на територію храму був закритим(як і сам храм),тож довелося "долати перешкоду" перелазячи через цегляні мури з боку якогось підприємства,розташованого впритул до святині.Цікаво що подумали місцеві бачачи цю картину?)
Костел Преображення Господнього

Ласкаво просимо спробуй потрапити всередину!

Ознайомившись з основними памятками Добромиля ми відправились далі.Наступна зупинка-Нижанковичі.
Екстримальний міст через р.Вигор(по дорозі в Нижанковичі)

І трохи історії міста:
  Перші згадки про Краснопіль (тепер Нижанковичі) походять з 1377–1378 рр.
1408 р. (за іншими джерелами 1448) місто отримує Магдебурзьке право, а 1431 р. Владислав II Ягайло надає йому польське право.
1448 р. з’являється місцева римо-католицька парафія,яка у 1461 р. зводить римо-католицький костел.Оскільки замку в Нижанковичах не було, то оборонні функції виконував костел.
Приблизно 1498 і 1502 р., а також у 1524 та потім у у 1620, 1621, 1624 і 1626 рр Нижанковичі зазнають татарських нападів,через що місто кілька разів горіло.
Місто часто грабували: у 1601 р.-перемишльський староста Томаш Дрогойовський, в 1607 – Ян Щасний Гербурт,а у 1657 р.-Ракоці Юрій II.
З 1602  р. з’являються перші згадки про євреїв, які оселяються в місті,а вже у другій половині XVIII ст. в Нижанковичах з’являється незалежна єврейська ґміна (громада).
Від 1772 р. місто входить до складу Королівства Галичини та Володимирії (Лодомерії) в Перемишльському повіті.
З1991  р. Нижанковичі перебувають у складі України.
Костел Св.Трійці

Ну а тепер докладніше про памятки цього прикордонного містечка.
Першим хто вас зустрічає у місті-костел Св.Трійці(17ст),який звели на заміну старому оборонному костелу.
У 1730 році відремонтований храм освятили, а в кін. ХІХ - поч. ХХ ст.- святиню відремонтували та добудували під керівництвом пароха Адама Пенкося. У 1910 році поруч було зведено  високу дзвіницю.
Костел Св.Трійці

Під час Першої Світової костел зазнав пошкоджень,та його(як не дивно) одразу ж відремонтували. Наступні ремонти святині проходили у 1932-33рр.Після 1945 р.храм перетворили на зерносховище, а згодом - на спортзал.
Повернули святиню віруючим лише у 1989 році, а у 1991 році храм відкрили за участю єпископа Рафаїла Керницького.
Протягом 1992 - 1994рр. проводились ремонтно-відновлювальні роботи, а у 2007 році костел Св.Трійці оголосили санктуарієм Пресвятої Діви Марії.
Дзвіниця

А ми продовжуємо рухатись прямо і дорога приводить нас до центральної площі поселення(хоча площі,як такої там зовсім і немає..).
В очі одразу ж кидається новобуд-мурована церква Св. Йосафата(2008р)так і виблискує куполами а сонці.Якось аж надто вульгарно це виглядає на фоні пошарпаних "сусідів"...
Церква Св. Йосафата

Праворуч від новозведеного храму тихесенько доживає свої дні(судячи з її стану) одноповерхова, майже квадратна в плані будівля,-і що це за споруда?Хто б подумав,що звичайнісінький з виду "барак",правда з цікавим шпилем,на котрий наштрикнуто фігуру металевого оленя(елемент гербу Нижанковичів),виконував функції міської ратуші!
Ратуша "по Нижанківському"

Саме так, ратушу в Нижанковичах побудували у 1759 р.посеред ринкової площі, проте її будівля не збереглась.Зараз на її місці стоїть ратуша ХІХ століття-з оленем,який напевне виконує роль флюгера(а може для краси).
До Другої Світової війни в будівлі містились магістрат і пожежна частина. Після війни в ратуші різні перебували різні установи: пожежна частина, бригада швидкої допомоги, аптека, дизель-електростанція. З початку 1960-х рр. приміщення ратуші переобладнали на гуртожиток Нижанковицького професійно-технічного училища.
Олень

У 1980-х рр. більша частина вежі разом з фігулою оленя була знищена буревієм. Згодом ці атрибути ратуші були частково відновлені. Та,як бачимо-споруда і далі перебуває в аварійному стані та потребує ремонту(особливо оленячий задок!)
Ратуша

Лівоуч від храму Св.Йосафата,на куті площі,знаходиться будівля народного дому "Просвіта".На флюгері видніється рік побудови(1923)
Народний дім "Просвіта"

Звертаючи вліво від народного дому "Просвіта" ми проходимо до дуже цікавого храму-витвору галицької архітектури,-Оцеркви Пресвятої Трійці 16ст.
Церква Пресвятої Трійці

Храм оборонного типу з мурованою основою та деревяною аркадою-галереєю,над якою підносяться восьмигранні цибулеподібні бані.Складається враження ,що бані покриті гонтом,-не вірте,це тільки так здається,насправді на куполах стара бляха,просто зроблено "під гонт".Але краще вже так,ніж,як у більшості-покрити позолотою...
Перед 1911 р. в церкві встановлений новий іконостас пензля Павла Богданського. Стіни церкви розписані монументальним живописом у 1960-х рр.
Церква Пресвятої Трійці

До мурованої нави з північного сходу прилягає півкруглої форми вівтар з прибудованою цегляною ризницею з півночі, а з південного заходу - невеликий мурований бабинець рівноширокий наві у першому ярусі. На другому ярусі бабинця влаштована деревяна відкрита аркада, частина якої нависає над входом до церкви і опирається на деревяні колони.
Дзвіниця

На південь від церкви, при огорожі, розташована висока деревяна квадратова у плані двоярусна дзвіниця, оточена внизу захисним фартухом, накрита пірамідальним наметовим дахом з якого виростає восьмерик увінчаний банею з ліхтарем та маківкою.
За храмом Пр.Трійці причаїлась стара вілла,в якій зараз знаходяться дитячий садочок.
Вілла/садочок

Храм+дзвіниця

Рухаємось далі-на північ Нижанковичів,в бік присілку Заболотці.Що тут можна зустріти?Перша цікавинка-церква Стрітеня Господного(1904р),та деревяна дзвіниця поряд.
Церква Стрітеня Господного(фото на телефон)

Попередник теперішнього храму стояв на цьому місці вже у 18ст.(від неї і залишилась дзвіниця).
Дзвіниця(фото на телефон)

Ну а далі-головна атракція-симпатичний компактний палацик,який примостився на околиці смт.,недалеко від кордону.
Палац розташований серед старого парку, на пагорбі, що на лівому березі річки Залісся.Докладних історичних відомостей про палац і маєток на жаль я не знайшов,та й не дивно-не всі місцеві знають що у них в містечку є палац!
Палац у Нижанковичах

Відомо лише, що останньою власницею маєтку (до 1939 року) була пані Грім, яка перед приходом сюди радянської влади виїхала до Відня.
Тепер на території колишнього фільварку розташований Державний професійно-технічний навчальний заклад «Нижанковицький професійний ліцей». У палаці — бібліотека. Палац і парк перебувають у занедбаному стані.
Палац/ПТУ

Вежу палацу прикрашає збережений герб власників Єстжембец( з польс. «яструб»). Зображення яструба на тому гербі видно дотепер і на вежі, і на фронтоні над еркером.
Башточка вілли-палацу

Такими от були ці два дні мандрівки Львівщиною.
Бонус-православний храм у Бісковичах(поряд -верхівка храму Івана Хрестителя)

Tags: Добромиль, Львівщина, Нижанковичі, гори, дзвіниця, замок, мандрівки, палац, ратуша, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 12 comments

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…