Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Мандруємо Львівщиною. День II. Ч3: Хирів

 Хирів-невелике вельми цікаве містечко Старосамбірщини,обділити яке увагою просто не можна.Чому?Та тому,що,і все...Докладніше пропоную розглянути далі!)


Ще в часи Київської Русі, коли тутешні землі входили до Перемиського князівства, назва міста звучала як Хорив.За одною з легенд, назва міста походить від київського князя Хорива(правда чи ні-на те вони й легенди,щоб пробуджувати фантазію).
В історичних джерелах Хирів згадується з 1374 р. Саме в цьому році князь Владислав Опольський видав привілей братам Гербуртам-Герберту і Фредерику (лицарям з Моравії) на вічне володіння десятьма селами в Перемишльському повіті. Серед цих сіл назване і с. Хирів.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці(1846р)

1502–1505 рр. Хирів спустошують татари.
У 1528 р. польський король Сигізмунд І видав Андрію Тарлу привілей, яким дозволив осадити на території існуючого села містечко Хирів. Хирів отримав герб Тарлів — сокиру. Для швидшого заселення і забудови жителі були звільненні від податків на 14 років. Привілей надавав містечку право проводити щороку по 2 ярмарки і щопонеділка торги. В цьому ж 1528 р. містечку надано магдебурзьке право.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці(1846р)

Через три роки (1531) у місті завдяки старанням його власника Андрія Тарло виникає римо-католицька парафія та будується перший, ще дерев'яний, костел. Як і кожне місто, з самого початку існування Хирів мав своє передмістя. Воно носило назву Хирівська Посада.
В 1872 р. через місто прокладено залізничну колію.Тоді Хирів став вузловою станцією, що значно пожвавило розвиток торгівлі та ремесел.
1914 р. розпочалась І Світова війна. Хирів як вузлова станція мав винятково важливе стратегічне значення. Через місто щодня проходило до 40—50 поїздів. Про важливість Хирова як опорного пункту свідчить той факт, що 28 листопада 1914 р. в ньому побував намісник австро-угорського престолу Кароль-Францішек Йосиф, а в квітні 1915 р. російський цар Микола II.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці(1846р)

Як же у містечку йшли справи з релігією?
У 1507 році в місті вже існувала парафіяльна церква, яка отримала ерекційну грамоту від Андрія зі Щекажевичів львівського хорунжого у 1514 році. Попередня дерев’яна церква Святого Миколая, збудована на початку XVIII ст., була розібрана у 1846 році. На її місці цього ж року зведена теперішня мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці, двосхилий дах якої над західним причілком вінчає одноярусна восьмигранна у верхній частині вежа, вкрита банею з ліхтарем і маківкою. В 1847 році її освятив єпископ Снігурський.
У 1882 р. пожежа, що знищила місто, сильно пошкодила церкву, яку відновили у 1884 р.
В 1922 р. церкву відреставрували.
Є у Хирові й костел.
Костел св. Лаврентія

Будівля костелу знаходиться на північно-східній стороні площі Ринок.Відомо з документів 1642р., що первісний храм мав два вівтарі: головний та новіший бічний, з образом Богоматері. У другій пол. 40-х рр. того ж століття храм згорів, невдовзі на його місці звели невеличку святиню з одним вівтарем та дерев'яною дзвіницею.
Хирівський залізничний вокзал.Вид з сторони міста

Пізніше місто переходить у власність Мнішеків, і 1710р. Йосип Мнішек виділяє кошти, на які завдяки пароху Йоанну Фабіянковському зводиться мурований костел.
У 1795-96 рр. храм було відремонтовано та реконструйовано, а на початку ХІХ ст. замінено дерев'яну дзвіницю мурованою. В 1859р єпископ Франциск Вежхлейський освятив костел після ґрунтовного ремонту (встановлення нового головного вівтаря, оновлення бічних вівтарів Богоматері та св. Йосипа). Та це було не останнє освячення споруди, бо у 1872 р. пожежа знову нищить дерев'яне начиння храму.У 1876-77рр проводяться ремонт  та повторне освячення костелу.І знову не кінець..
У 1900р костел розширено вдвічі і його знову освячують у 1903р.
Хирівський залізничний вокзал.Інтерєр

У 1910-12рр храм знову розбудовується, збільшившись на вежу, каплицю та 4 необарокових дубових вівтарі.
У 1945р храм закривають,використовуючи його як склад,а з 70-их рр.-як будинок культури,добудувавши до костелу будинок музичної школи.
Після відродження римо-католицької спільноти в Хирові віруючі 18 років намагались повернути будівлю храму.І лише на початку 2010 року костел почали використовувати за призначеннямЗараз будівля костелу реставрується..
Хирівський залізничний вокзал.Вид з сторони колій.Панорама

Та є будівля,яка хоча й не така старовинна,та чомусь вражає більше-залізничний вокзал.
Станція і вокзал у Хирові були побудовані завдяки прокладенню 1872 р першої Угорсько-Галицько залізниці та Дністрянської залізниці.
Станцію проектували як важливий пересадочний вузол.Майже в центрі міста був зведений великий, як для маленького Хирова, вокзал, щоб подорожні могли тут зупинятись на нічліг.Та що там "великий"-просто гігант!
Будинок вокзалу сильно постраждав під час Першої та Другої світових воєн,але вцілів і був відремонтований.
Комплекс споруд Хирівської єзуїтської колегії.Вид з стори вокзалу
 
Станція Хирів від самого початку була важливим залізничним вузлом, особливо до Першої світової війни. Проте за часів СРСР та незалежної України вона втратила своє стратегічне значення. Тепер тут курсують невеликі приміські поїзди від Самбора до Нижанковичів та Старяви...
Крім вищезгаданого у місті є ще декілька цікавих споруд.Це насамперед-колишня вілла "Полонія"(зараз приміщення школи).
Вілла "Полонія"

Також варта уваги каплиця Собору св. Івана Хрестителя-побудована у 1908-09рр. отцями-єзуїтами на цвинтарі у передмісті Посада-Хирівська.
Каплиця Собору св. Івана Хрестителя

Каплиця Собору св. Івана Хрестителя

Ще одна цвинтарна каплиця(1910р)
 
Розбитий склеп...

..і його "начиння"...

Але,головна атракція Хирова була ще попереду-комплекс закладу єзуїтської колегії та конвікту.
Комплекс знаходиться біля північних схилів Карпат, на пагорбі,  на  південній  околиці  містечка, на території колишнього села Боньковичі.
Заклад, оточений від північного сходу зеленими масивами лісів,  від  сходу  та  північного  заходу  садами,  становить  архітектурну  домінанту  навколишної місцевості.  За  будівлею  закладу,  з  південного  заходу,  знаходився  парк  зі  ставом  пейзажного (англійського)  типу.  Парк  за  часи  перебування  у  закладі  радянських  військовиків  втратив  свій первісний вигляд.
Комплекс закладу єзуїтської колегії та конвікту
 
Підїхавши бачимо,що вхід на територію закритий,а збоку стоїть сторожева будка,в якій(логічно)сидить охоронець.На щастя чоловік виявився не надто принциповим, і замість "не пущать" він обмежився лише засторогою-"не влєзать",і пустив нас на територію для її обслідування.
Конвіктова каплиця/церква св.Миколая (УГКЦ)

Первісний  проект  закладу  був  виконаний  архітектором  Юзефом Яновським  зі Львова  в  грудні 1882  р., однак  не  був  погоджений.  Заклад  побудований  за  проектом  відомого архітектора,  професора  Антона  Лущкевича  з  Кракова  за  участі  архітекторів Меуса та Островського . Після  смерті  А.  Лущкевича  будівництво  продовжив  архітектор Ян Закржевський . Будівництво головного корпусу колегії та конвікту незважаючи  на  численні  перешкоди,  а  також  перерви  з  серпня 1883  р.  до 1891  р.,  велося  досить швидко. Для  того, щоб мати  за короткий час багато цегли  і дахівки,  в 1884 р.  споруджено поруч цегельню. В цьому ж році підведено водопровід і для полегшення комунікацій, підготовлено під’їзні дороги. У 1885 р. закінчено будівництво колегії (поміщалося в південно-західному крилі)  і ліве крило конвікту, в 1886 р.  закінчені обидва крила конвікту, в 1888 р. збудований лівий павільйон, а в 1889 р. – правий павільйон з обох боків головного корпусу.
В березні 1890 р. вибухнула пожежа, яка завдала часткової шкоди будівлі, через те протягом всього 1891 р. проводилися відновлювальні та реставраційні роботи.
Конвікт
 
У 1904–1905  рр.  на  кошти  священика  Юзефа  Савіцького  заклад  був  розширений  з  боку головного  фасаду,  тоді  добудоване  нове  південно-східне 57-метрове  крило  з  новою  каплицею  в стилі  неоренесансу( за  проектом Едгара Ковача).Будівництво каплиці  було  завершене  в  кінці 1906  р. Цю  найціннішу  з  точки  зору мистецької  вартості  будівлю акладу,  прикрашали  стюки  і  скульптури,  картини (у  головному  вівтарі),  мозаїки  на  стінах, живописні  розписи, металеві  елементи,  багате  облицювання  вікон  і дверей. Різьбу головного вівтаря виконав італієць Цезар Аурелі, горельєфну композицію “Христос і діти”  в  тимпаноні  на фасаді  каплиці –  відомий  скульптор,  автор  пам’ятника Адаму Міцкевичу  у Львові, Антон Попель.
Комплекс закладу єзуїтської колегії та конвікту

До конвікту належало 70 моргів парку і городу, 8 спортивних майданчиків розмірами від 1060 до 2070 м2, 4 тенісні корти, 5 ставів, 500 моргів поля  і лісу. Перед головним будинком були розташовані клумби і травники. Широкі заїзди і рекреаційні стежки переплітали територію конвікту.
  За функціональною типологією хирівська колегія та конвікт – освітні будівлі. Будинок колегії – триповерховий, цегляний, тинькований,  з внутрішнім двором (86×88 м ),  зведений в стилі неоренесансу. Складається з чотирьох корпусів, які оточують квадратне в плані подвір’я. Від північного  заходу  корпус  замкнений  прямокутним  у  плані  павільйоном,  від  південного  сходу  до нього  прилягає  розташований  під  прямим  кутом  новий  прямокутний  у  плані  корпус,  завершений спорудою  каплиці, що  звернена  головним  фасадом  до  північного  заходу.  Незважаючи  на  значні габаритні  розміри (довжина  головного  фасаду  з  павільйонами – 172  м),  будівля  відзначається гармонійною  легкістю  архітектурних  форм.  Головний  фасад  будинку  вміру  насичений архітектурними  акцентами. 
Хирівська колегія

 З  кінця  ХІХ  ст.  збереглося  ліпне  оздоблення  фронтону  головного фасаду  з  розетами,  голівкою  херувима  та  декоративними  вазами;  маскарони  над  віконними обрамуваннями;  капітелі  пілястр;  решітка  балконної  балюстради  тильного  фасаду.  Внутрішнє планування колегії в основному коридорного типу з одностороннім розташуванням приміщень. Широкі коридори загальною довжиною 1980 м обходять по  периметру  всю  споруду.  Коридори  перекриті  хрестовими  склепіннями  з  пониженими  арками,  каплиця –приплюснутим парусним  склепінням, решта приміщень –  здебільшого  стропилами. У найбільших за  розмірами –  театральній,  актовій  та  їдальній  залах –  збереглися  чавунні  колони.  В  інтер’єрі колишнього читального  залу  збереглася  кесонована  стеля. В  каплиці  збережене ліпне оздоблення склепіння  з  трьома (з  чотирьох)  мозаїчних  погрудь  євангелистів  у  вівтарній  частині.  Просторі навчальні  класи  були  добре  освітлені  високими  прямокутними  вікнами (на  першому  поверсі – прямокутними  з  півциркульними  завершеннями).  Наукові,  рекреаційні  та  інші  зали,  велика бібліотека  гідно репрезентували хирівський  заклад. На особливу увагу  заслуговував природничий музей з багатою колекцією птахів та метеликів з Азії та Америки.
Панорама

Хирівський заклад мав власні водопровід з джерельною водою (розширений у 1913 р.), млин,пекарню, парову пральню, слюсарню  і столярню. Від 1923 р. конвікт отримав для власних потреб електростанцію,  господарські  будинки,  окремо  розташований  двоповерховий  шпиталь  для інфекційних  хворих (так  звана  інфірмерія),  два  будинки  для  помешкань  світських  професорів, власну друкарню.
Згідно з даними історичних джерел [9], на початку ХХ ст. заклад був розрахований на 500–600 вихованців,  мав  велику  театральну  залу (на 1000  осіб),  каплицю  та  їдальню (на 500  місць). Тут здебільшого навчалася молодь  з римо-католицьких родин. Проте  інколи  сюди потрапляли молоді люди з українських греко-католицьких і вірменських родин.
Комплекс закладу єзуїтської колегії та конвікту

У 1920–1924  рр.  заклад  відбудовують  після  пошкоджень,отриманих  під  час  українсько-польської  війни 1918–1919  рр.  і  одночасно  модернізують.
  В час приходу  радянських  військ,у 1939р., колегію  і  конвікт  перетворили  на  казарми,  каплиця  була перероблена на  кінозал для  військового  клубу. На  карнизах  вздовж  верхніх  вікон були покладені дошки  і  таким  чином  утворилося  перекриття,  яке  закривало  склепіння.  З  головного  вівтаря усунули мармурову  фігуру  св.  Йосифа.  На  цьому  місці  став  постамент  з  погруддям  маршала Ворошилова. В бічних вівтарях місце спалених  ікон зайняли таблиці з цитатами Леніна  і Сталіна.
Конвікт

 Цінну бібліотеку закладу в товарних вагонах мали перевезти до Дрогобича (проте її подальшу долю прослідкувати неможливо). Великий парк  і звіринець, засаджені рідкісними породами дерев, були вирубані. В роки німецької окупації тут знаходився спочатку від червня 1941 р. табір для військово-полонених, а пізніше, від 1943 року – військовий шпиталь. Наприкінці 1943 року німці відновили діяльність  закладу.  Під  час  їх  відступу  в  серпні 1944  року  будівлі  горіли.  Тоді  було  знищене повністю  південно-східне  крило.  Після  приходу  радянських  частин  у  місто  тут  розмістилися військові;  в  наступні  повоєнні  роки  в  будівлях  закладу  розміщувалися  одна  з  найпотужніжих  в СРСР
десантних бригад. На схід від комплексу було створено військове містечко. Каплицю використовували як їдальню. Основне будівництво проводило Міністерство оборони СРСР у 1979–1983 роках. На території закладу  постали  нові  корпуси  споруд,  внаслідок  чого  був  порушений  архітектурно-ландшафтний ансамбль комплексу. На місці зруйнованого у війну крила візаві у 1979–1983 рр. з’явились дві нові прибудови...
"Десантура"

У 2003 році військові покинули заклад. Каплиця (формально з 1996 року, фактично від 2001 року) використовується як храм вірних православного обряду (УАПЦ). У 2002 році в храмі встановлено іконостас, що перед війною знаходився в хирівській церкві Різдва Богородиці.  Хирівський  навчальний  заклад  свого  часу  був  на  рівні  найкращих  гімназій  цього  типу тодішньої Європи. Гаслом  закладу  слугувала  теза – “DEO, PATRIAE, AMICITAE”,  тобто “Служи БОГУ, ВІТЧИЗНІ, ПРИЯТЕЛЯМ."
Військове містечко

Як нам сказав охоронець-зараз комплекс виставлено на продаж(чи тільки має виставлятись),чекає свого інвестора,який би розмістив на території якісь втілення всоїх надіюсь не хворобливих ідей.А в будівлях військового містечка(тих що знаходяться на схід від колегії) хочуть  поселити людей,простих,не військових-у місті проблеми з житловою площею,як і всюди...
Tags: Львівщина, Хирів, вокзал, каплиця, мандрівки, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment