Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Мандруємо Львівщиною. День II. Ч1: Лаврів(монастир)

 Після першого,досить таки результативного (Оброшине,Великий Любінь,Вишня,Рудки,Самбір,Старий Самбір) дня непомітно наблизився вечір,а за ним і ніч...Місце для ночівлі ми підшукали,палатку розклали,шашлик та пиво закупили,можна було тепер розслабитись і під звуки дніпровської води при відблисках вогню насолоджуватись відпочинком..


Ліричний відступ:
Такою була ніч

і мовчали..

шашличок і грибочки смакували як ніколи)

5

час сну...

А потім був ранок.Дуже ранній ранок-висунувшись з палатки годині в пятій я зрозумів-зарано,-навколо все було в тумані,росі та сірих хмарах.Брррр! Наступна моя "вилазка" була вже біля 7-ої години,тоді-то вже прояснилось.Туман потроху відступав а небо прояснилось.
Туман

Ранковий пейзаж

Ранковий пейзаж-2

З другого боку протікає Дністер.Мілко тут,але освіжитись в ранковій холоднющій воді,щоб прогнати остаточно сон,можна!Вдалині видніється хатина,-далі починалось чи то село,чи автономна вулиця)
Дністер

Ранкова роса творила чудеса,перетворюючи звичайну павутинку на кришталеве мереживо,а крапельки води-на мініатюрні перлинки,які так і виблискували в сонячних променях...Гарно.
Павутинка

Павутинка-2

Павутинка-3

Поснідавши та намилувавшись ранковими краєвидами та уточнивши маршрут дня,вирушаємо за новою порцією вражень!
База

Лаврів-одне з найвідоміших місць Старосамбірщини,відоме насамперед завдяки древньому монастирю,що знаходиться в селі.
Лаврівський монастир Св.Онуфрія ордену Василіан

Їхати до села недовго і хоч дорога не тішить,та цю незручність компенсують чудові навколишні краєвиди.
Отже Лаврів,село Старосамбірського району,перша письмова згадка про яке датована 1291р(?).
За однією з версій своїм ім’ям Лаврів завдячує Лавру, згаданому у грамоті князя Лева. Напевно, це чернече ім’я великого литовського князя Войшелка Мендовговича, котрий був кумом князя Лева Даниловича, а в 1252-1254рр. перебував ченцем у Преображенському монастирі в Спасі та Онуфрієвському монастирі в Лаврові.
Будинок головної окружної школи

Лаврівський монастир святого Онуфрія, завдяки якому й відоме село, входить до переліку небагатьох, які діють на території України від княжих часів донині.Офіційним підтвердженням існування Лаврівського монастиря ще в давньоруські часи є знахідки розкопок, які проводили на території Онуфріїв­ської церкви 1986 року. Тоді, зокрема, знайшли кераміку XII-XIII століть.
Просто і симпатично

  Лаврівський монастир святого Онуфрія – найстаріший монастир цього святого в Україні. Є навіть історично обґрунтована версія, що частину мощів святого Онуфрія (єдину на всю Східну Європу) зберігали саме у Лаврівському монастирі. У різних давніх писемних джерелах постійно згадують "Лаврівський монастир з мощами святого Онуфрія".
  Цю реліквію знищили або викрали під час татарських погромів. Унаслідок останнього набігу – 1549 року – монастир горів. Однак історики впевнені: грабіжників насамперед цікавила дорогоцінна посудина, в якій зберігали мощі святого. Тому прах св. Онуфрія, радше за все, просто висипали на землю. Отже, мощі святого Онуфрія справді можуть бути й досі в лаврівській землі.
Святий Онуфрій – покровитель породіль. За походженням – перський принц, який жив у IV столітті. Десять років його виховували в монастирі в Єгипті, а згодом святий Онуф­рій подався в пустелю, де прожив майже 60 років.
Про святого Онуфрія відомо з переказів монаха Пафнутія. Він відвідав святого в пустелі наприкінці його життя. У цей час волосся й борода св. Онуфрія звисали до землі. Він розповів ченцеві, що його борода виросла за день, коли на землю впали рештки зношеного одягу, в якому він прибув у пустелю.
Невідома нам споруда

Перша (нефальсифікована)документально-історична згадка  про Лаврівський монастир міститься у грамоті польського короля Ягайла, виданій 1407 року в Сандомирі.Побутує думка, що на місці нинішнього монастиря у Лаврові ще у VIII-IX століттях (до офіційного хрещення Русі) були печери, в яких жили монахи-пустельники.
В центрі-"папський дуб"

 Ще однією пам'яткою Лаврова(крім мощей святого) є церква Святого Онуфрія. Храм збудував очевидно галицький князь Лев Данилович (великий почитатель цього Святого) або литовський князь Войшелк (Лавр). Це була одна з перших триконхових церков України, орієнтованих на візантійсько-атонські зразки. Церква характерна центричністю споруди, хрестоподібним планом та розміщенням куполу на точці «золотого перетину». Вівтарну частину у формі трилисту ( триконху ) та простір під куполом археологи датують ХІІІ ст. Планування та техніка зведення храму вказують на майстрів візантійської школи за участю українських.
Ряд скульптур

Скульптура на честь свята Благовіщення

У ХІV- ХV ст. у церкві Святого Онуфрія добудували бабинець, стіни якого згодом розписали фресками. Вони частково збереглися, і для України цього періоду є унікальними. На них зображений "Акафіст Богородиці" і події Всесвітніх соборів.В 1675-1705 рр. спорудили бічні крила, притвор, центральний купол, а також п’ять інших бань. Стилістично храм увібрав ознаки бароко, композиційно – тип українських п’ятикамерних храмів ХVІІ ст. Того часу в підземеллях храму виникає некрополь: у криптах ховали відомих духовних та світських осіб, зокрема тут були поховані молдавські володарі Костянтин Басараб і Стефан Петричайка, київський православний митрополит Антоній Вінницький (пом. 1679), єрусалимський - Макарій (пом. 1681), інші відомі духовні й світські особи. Певний час монастир був єпископською резиденцією. Для того щоб за указом Франца-Йосипа І монастир не був закритий, ченці заснували в 1784р. при монастирі німецьку школу, яка стала центром освіти Бойківщини.
Отчий ліс

 У 1860-1867рр. та 1910-1914рр. відбулись чергові перебудови храму, які зліквідували чимало цінних стилістичних ознак княжої доби та декоративних елементів ХVІІ ст. у ньому.
У 1910 році відомий митець Модест Сосенко віднайшов фрески середини ХVІ ст. під живописом 1872 р. маляра Яблонського. Для України це унікальна знахідка, оскільки розписи майстрів цього періоду поза Лавровом знаходяться у Польщі , а для нашої країни того часу характерним був іконопис.Фрески збереглися лише на трьох стінах бабинця. Вони розміщені трьома поясами  - регістрами – на північних і південних стінах, у дуже малих фрагментах - на західній стіні.
Дзвіниця та церква Св.Онуфрія

Як свідчать дані монастирської хроніки, 1767 року всі дерев'яні споруди Лаврівського монастиря згоріли. Але вціліла мурована каплиця, у стінах якої знайшли домовини князів - Лева та Войшелка. Тогочасний ігумен монастиря Волянський запросив настоятелів сусідніх монастирів і наказав відкрити могилу. У ній було дві домовини, вкриті товстою срібною бляхою і прикрашені вишуканою різьбою. На одній із них був напис - "Лев". Щоби хтось не привласнив знайденого багатства, срібло таємно переплавили та продали, а на отримані кошти відбудували монастир.
З історії цієї чернечої обителі уваги заслуговує і те, що в архіві Лаврівського монастиря зберігалися численні пергаменти XII-XIII століть, грамоти князя Лева, польських королів, рукописи XV-XVI століть, писані золотом, стародруки, рідкісні видання, грамоти гетьманів, книги Петра Могили. У XIX ст. Лаврівська бібліотека була однією з найбільших у Західній Україні. Монастир передплачував майже всі видання, що виходили тоді в Австро-Угорщині. На початку ХХ ст. при монастирі був створений церковний музей, що придбав прекрасну колекцію стародавніх ікон ХV- ХVІІІ століть. Цінний культурний спадок Лаврівського монастиря відвідували і досліджували чимало світочів української науки та культури.
Печера-грот на території обителі.На даний час вхід був закритим

Після пожежі,яка,як вже згадувалось,знищила всі деревяні споруди на території монастиря,у 1775 - 1781рр.був зведений мурований корпус келій. Збережені монастирські келії були побудовані в 1902-09 рр.
Комплекс прикривають дерева

Найстарішою збереженою будівлею комплексу на даний час є дзвіниця. Колись вона була складовою системи оборонних мурів, які в свою чергу складалися зі стін та кутових веж.
Храм Св.Онуфрія.Фото з дзвіниці

Дзвіниця оборонного типу

Із Лаврівським монастирем святого Онуфрія тісно пов’язаний також рід Шептицьких, адже митрополит Атаназій Шептицький колись навчався в Лаврові, а о. Никифор Шептицький свого часу був архіманд­ритом Лаврівського монастиря.
Дзвін

Храм Св.Онуфрія.Фото з дзвіниці-2

Не оминув своєю увагою чернечої обителі в Лаврові й Андрей Шептицький. 1926 року він брав участь у дослідженні фресок церкви святого Онуфрія. У Національному музеї у Львові зберігають картину роботи Ми­трополита Андрея Шептицького “Пейзаж із Лаврова”, на якій відтворено дорогу в селі неподалік монастиря.
Вхід-портал

Різьблені двері

Та не завжди в Лаврові все було добре. У вересні 1939 ро­ку під час першого приходу Червоної Армії монастир пограбували, а значну частину його унікальної бібліотеки знищили. Місцеві мешкан­ці сховали деякі ікони, які згодом потрапили до музеїв й архівів. У липні 1941-го монастир був казармою для гарнізону радянської армії. Тоді знищи­ли більшість господарських приміщень і спустили воду у ставах.
Онуфріївський храм

Після війни тут створили школу-інтернат для неповно­справних дітей. Вона проіснувала в монастирських примі­щеннях до 1994 року. У церкві святого Онуфрія в цей час розмістили склад, у дзвіниці збе­рігали вугілля, а вцілілі господарські будівлі використовувала школа. Ще у двох приміщеннях монастиря облаштували бібліотеку та клуб.
Настінні фрески

Настінні фрески 2

Настінні фрески 3

Настінні фрески 4

Настінні фрески 5

1990-го церкву святого Онуф­рія передали лаврівським парафіянам і дозволили відновити монастир. Через три роки до Лав­рова приїхали перші монахи. Вони розмістилися в келії, що тоді належала школі. Вреш­ті 1994 року школу перенесли в інше приміщення, і почалося відродження монастиря.
Інформацію "забезпечили":http://www.ugcc.org.ua/413.0.html, http://proscha.in.ua/index.php/svyatmscya/lavrv.
У 2010р на території монастиря завершили створення семи камяних фігур.Cеред них – князі Лев і Лавр, глава УГКЦ митрополит Андрей Шептицький та чотири церковних празники– св.Онуфрія (покровителя найдревнішої української обителі), Івана Хрестителя, Воздвиження Чесного Хреста та Благовіщення.
Монастирський корпус.Парадний вхід

За задумом відомого скульптора, професора Львівської національної академії мистецтв Івана Самотоса, знакові постаті української історії та духовності постали у камені у вигляді символічних свічок – як знак їхнього великого життя, горіння розуму та душі.Над створенням скульптур працювали студенти Львівської національної академії мистецтв.
Монастирський корпус.Бічний вхід

Монастирський корпус.Тильна сторона

Робимо останні фото,розгулюючи по монаших городах..Ай-яй,як соромно..
Лаврівський монастир Св.Онуфрія ордену Василіан

Онуфріївська церква

Tags: Лаврів, Львівщина, дзвіниця, мандрівки, монастир, природа, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments