Перше (і єдине) відоме картографічне зображення міських та замкових укріплень Дунаївців зафіксовано на карті Боплана 1655 р. Вони розташовані на лівому березі р. Тернави, у її вигині. Замок незначний,знаходився у південно-східній частині міста,міські укріплення позначені дуже значними за розмірами: овалоподібної форми,довші сторони овалу розташовані паралельно течії р.Тернава.
Районна рада
Міська рада
Письмові згадки про наявність замку в Дунаївцях знаходимо у документах сер. XVIII ст.: у листі, датованому 1751 р., власник Дунаєвецького ключа гетьман Ю.Потоцький надавав повноваження Х.Дальке виділити земельну ділянку за межами замку для надання її костелу і монастирю капуцинів у вічну власність; у грамотах власника міста П. Потоцького, наданих цеху ткачів (1764 р.) та цеху шевців (1773 р.),зазначається, що за певні провини штраф цеховиками має сплачуватись на замок.
Міськрада з гербом міста
ЦНАП і монумент
З пропозицією заснування храму та монастиря капуцинів у Дунаївцях виступив Й. Потоцький,тогочасний власник Дунаєвецького ключа. Після смерті у 1751 р. його син, Станіслав, запросив капуцинів до Дунаївців.
Ще у 1751 р. було зведено дерев’яну будівлю місії, яку ченці отримали у власність, але будівництво монастиря завершили лише у 1790 р. Храм освятили під покровом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Станіслава. У 1832р. уряд Російської імперії ліквідовує монастир. Через рік монастирський храм був переосвячений на православну церкву Вознесіння Господнього, при цьому зовнішній вигляд храму, як і його інтер’єр, залишалися практично незмінними до сер. ХІХ ст., коли тогочасного власника міста В. Скибневського зобов’язали профінансувати перебудову храму з наданням йому рис, притаманних православній церкві.
У 1889 р. – зведено дзвіницю. В будівлях монастиря була розташована церковна школа. У 1930 р.церква Вознесіння була ліквідована, будівля храму пристосована під кінотеатр. В ході згаданих реконструкцій єдина будівля храму та монастиря була розділена на дві окремі, близько половини споруди монастиря –розібрано.
Сквер біля палацу культури
Сквер біля палацу... Красінських
Один із двох дунаєвицьких маєтків
Поза містом, у с.Могилівка,вірогідно,тогочасним власником міста та Дунаєвецького ключа В.Скибневським (який щойно набув їх від В.Красінського) у сер.ХІХ ст. була закладена садиба. Підтвердженням часу закладання садиби є картографічні матеріали – архітектурно-парковий комплекс вже показаний на картах 1860-х рр. У 1891 р. власником міста став В. Завойко. Онук першого власника маєтку – В.С.Завойко – володів ним до революційних подій 1917–1920 рр. В наш час на території колишньої садиби Скибневського-Завойко розташовано комплекс споруд районної лікарні. Зберігся двоповерховий палац, два флігеля, будівля колишніх стаєнь та частина парку(?). Палац прямокутний у плані, мурований, потинькований. З боку паркового фасаду влаштований вхід з ганком, оздобленим чотирма колонами, над якими на рівні другого поверху влаштовано відкритий балкон.
"Плитка під цеглу",як один з історичних періодів споруди
Оглядове колесо
Якась адмінбудівля. Також "під цеглу",також з колонами та портиком
Одним з центрів лютеранства на Поділлі разом із Немировим (теперішнім райцентром Вінницької обл.) були Дунаївці. Дунаєвецьку парафію було створено у 1864 р. У 1866 р. в Дунаївцях було завершено будівництво кірхи, у 1870 – споруджено будинок пастора. Упродовж 1944–1994 рр. в приміщенні кірхи розміщувався клуб ім. Горького. Будинок цегляний, вирішений у стилі історизму з рисами, стилізованими під готику.
ЗОШ №2 / євангельсько-лютеранське двокласне училище(1836р.?)
Кірха (1866р.)
Кірха і трішки клуб ім.Горького..
У 1782 р. опіногурський староста Ян Красінський купує у попередніх власників – Потоцьких – Дунаєвецький ключ і, вірогідно, закладає тут садибу. Джерельна база з цього приводу достатньо обмежена, проте в листуванні Я. Красінського
є згадка проте, що частина з них була написана в «резиденції в Дунаївцях». Навряд чи цією резиденцією міг бути старий дерев’яний невеличкий замок. Родинним маєтком Красінських була Опіногура, проте і Дунаївцям вони приділяли
значну увагу – саме завдяки Красінським нарешті був зведений капуцинський монастир, капітально відремонтований (з влаштуванням родинної усипальні) парафіяльний костел св. Михайла. У 1850 р. садибу було продано В.Скибневському.
Основний корпус(?) комплексу центральної районної лікарні
Хто на томографію,а хто-на палацовий флігель поглянути)
Згідно з малюнком Наполеона Орди, палац був двоповерховий,прямокутний у плані. В центрі будинку розташований вхід з ганком, оздоблений двома колонами. Над ганком, на рівні другого поверху, було влаштовано балкон. Навколо буяв ландшафтний парк,який практично не зберігся. Палац неодноразово перебудовувався: було здійснено прибудови та змінена внутрішня планувальна структура будівлі.
В наш час у палаці розташовано міський будинок культури, а на території колишнього ландшафтного парку – міський парк відпочинку.
Палац Завойка / адмінкорпус районної лікарні
Палац (друг.пол.19ст.)
За інформацією місцевих-це також автентична будівля маєтку Завойка
Під час повстання 1648 - 1654 рр. під керівництвом Б.Хмельницького 27 червня 1649 р. кримська орда під час руху до Збаража спустошила містечко, майже всі жителі Дунаївців загинули. У 1672–1699 рр. місто знаходилося на території Османської імперії, а згодом - Речі Посполитої. Після другого поділу Польщі в 1793 р. місто відійшло до Російської імперії, а від 1797 р. воно перебувало в складі Подільської губернії.
Можливо це другий флігель? (так,інфа про другий флігель присутня)
Меморіал пам*яті
Меморіал пам*яті-2
В минулі часи в Дунаївцях були побудовані підземні ходи, датування яких XVII - XVIII ст. Лише за роки Незалежності було досліджено три їхніх місцезнаходження. Підземні ходи були виявлені в різних районах міста при будівельних роботах. Один з них поблизу колишнього капуцинського монастиря являє собою 30-метровий відрізок підземної галереї, що була викопана на глибині бли. 3,5 м. в материковій глині. Висота цього ходу 1,25 - 1,27 м, ширина 0,8-0,95 м. Склепіння галереї аркоподібне складене «в замок», а стіни обмуровані каменем мають товщину в півметра. Підлога хода теж вимощена каменем. Достемене призначення ходів не відоме, але існує дві версії: ходи могли використовуватися як для відводу грунтових вод, так і для прихованого переміщення людей.
Церква Вознесіння Господнього (2003р.)
Зелений храм у зелені
В 1907 р. була невдала спроба отримати статус міста. Новий землевласник і володар Дунаївців В. Завойко чітко усвідомив, що містечковий статус гальмує розвиток, і від 1904 р. за підтримки губернської адміністрації почав впливати на громадську думку й готувати документи для зміни статусу Дунаєвець з містечка на місто. Однак якщо селян вдалося переконати, то буквально за день до громадських зборів несподівано проти зміни статусу містечка повстала численна громада єврейського населення - власники крамниць і торгових лавок, розміщених на старій містечковій площі, що побоювалися, що з можливим будівництвом адміністративних установ, їхні торгові ряди перемістять на нове місце. Відтак, розпочалася тяганина, що тривала майже 3 роки. Врешті-решт власник В. Завойко відмовився від свого задуму - він змінив своє рішення про безплатну передачу Дунаївцям 200 десятин землі й сказав, що цю землю погодиться лише продавати її забудовникам. З огляду на подібну ситуацію, 7 травня 1907 р. МВС поставило крапку в цій справі, направивши генерал-губернатору резолюцію про «неможливість подальшого руху справи у встановленому порядку».
Костел монастиря Капуцинів під покровом Непорочного Зачаття Прсв. Діви Марії та св. Станіслава (1751-1790рр.)
Фото
У повоєнний час у Дунаївцях було створено сучасну міську інфраструктуру, зведено низку соціальних та промислових об'єктів. Дунаївці набули також важливого військового значення, оскільки в них розташовали Командно-вимірювальний комплекс (КВК). Також у Дунаївцях розташовувалося до Незалежності України 2 полки, які також займалися обслуговуванням шахтних пускових установок, що знаходилися в декількакілометровому радіусі від шахтного командного пункту в Дунаївцях. 30 листопада 1999 р. 19-та ракетна дивізія була розформована, оскільки до 1996 р. ядерна зброя була ліквідована, а до 1998 р. були знищені також і шахтні пускові установки.
Закрилася Дунаєвецька суконна фабрика, скоротилося виробництво ТОВ «Дунаєвецького арматурного заводу» - у приміщеннях цих підприємств нині розташовуються численні торговельні точки...
Костел / церква
