Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha

Тільки у Львові...Ч.19

 У 1950р. з чотирьох окремих вулиць і однієї площі утворено нову вулицю, завдовжки 3 км. Її назвали на честь Івана Яковича Франка - українського письменника, поета, громадського і політичного діяча. Назви вулиць-попередниць змінювались неодноразово, переважно у зв'язку зі змінами політичних режимів.
Давненько я про Львів не писав...
Франка (25)
Неоренесансна кам*яниця для Гелени та Станіслава Якуба Балів (1905-1906рр.)
Франка (2)
Сецесійний будинок (1907-1908рр.), арх. К.Жечицький
Франка (3)
Раціональна сецесія з елементами неокласицизму (1874р.; 1911-1912рр.)
Франка (5)
 У пер. пол. ХІХ ст. сучасними вулицями Франка та Левицького проходила межа між Галицьким та Личаківським передмістями Львова.
Частина сучасної вул. Франка, від Стрийського базару до нинішньої вул. Ярославенка і далі вздовж вул. Ярославенка, віддавна називалася вулицею Святої Софії. До 1870-х рр. на перетині вул. Святої Софії та Стрийської дороги існувала Стрийська рогатка. Далі подекуди траплялися садибні будівлі і, як писав Францішек Яворський, «на цьому місці була романтична пустка, непрохідне переплетення урвищ, ярів, глиняних горбів, зосередження різного роду волоцюг…».
Житловий,сонячний
Франка (8)
Неоготична кам'яниця  «На стовпах» за проектом С. Рімера
Франка (9)
Функціоналізм  В. Мінкевича( 1930-ті рр.)
Франка (12)
 На горі ще з поч. XVII ст. височів костел Святої Софії, фундований львівською міщанкою Зофією Ганель. Відтоді ця околиця називалася Софіївкою. Вона дістала потужний поштовх для розвитку через проведення у 1894 р. Галицької крайової виставки. Відтак у 1890–1910 рр. вулицю Святої Софії інтенсивно забудовували чиншовими (дохідними) кам'яницями та віллами.
Будинок архітектора  Е.Жиховича (1899р.). В ніші скульптура А.Міцкевича
Франка (13)
Раціональна сецесія арх. А. Опольського (1913р.) з фігурами атлантів в капітеліях
Франка (14)
Тут мешкали поет П. Карманський (1942–1956рр.) та психолог і фізіолог Я. Ярема (1943–1964рр.)
Франка (15)
 Місце, де сходяться нинішні вулиці Свєнціцького, Самчука, Паркова та Рутковича, свого часу називалося Софійською площею. Офіційно будинки на площі Святої Софії мали нумерацію прилеглих вулиць. На сучасних планах ця площа не має окремої назви.
Необароко за проектом Я.- С. Кроха та М. Зільберштайна (1897-1898рр.)
Франка (16)
Одна із чотирьох у блоці сецесійних споруда А. Вартеросевича-Слонєвського (1910-1912рр.)
Франка (18)
Друга із чотирьох у блоці сецесійних споруда А. Вартеросевича-Слонєвського (1910-1912рр.)
Франка (20)
 Свій нинішній вигляд колишня площа Святої Софії отримала на поч. XX ст.. Щоправда, деякі будівлі дещо змінили свій вигляд. А з новіших додався старий корпус «Західенерго» (вул. Свєнціцького, 2), який почали будувати у 1938 р., а закінчили після Другої світової війни, та споруда консуляту Республіки Польща, збудована вже у XXI ст.
Кам*яниця архітектора М.Уляма (1911р.)
Франка (21)
Симпатичний,та без(?) особливої історії
Франка (22)
Сецесійна кам'яниця С.Рімера ( 1905–1907 рр.)
Франка (23)
 Остання ділянка вулиці тягнеться вздовж Стрийського парку (парний бік), в якому збереглися деякі будівлі Галицької крайової виставки 1894 р., зокрема, водонапірна вежа, збудована з червоної цегли у «замковому стилі» за проєктом Міхала Лужецького, та кілька перебудованих павільйонів щорічних виставок-ярмарків «Східні торги», які проводилися тут у міжвоєнний період. Після війни і до 1956 р. цю територію займала радянська військова частина, яку потім перевели до казарм, збудованих на вул. Стрийській, а в колишніх павільйонах «Східних торгів» у 1957р. та 1967р. влаштовували виставки з нагоди ювілеїв Жовтневого перевороту.
Кам'яниця (1911р.)  збудована і оздоблена скульптором Ф.- Т. Бєрнатом
Франка (24)
У будівлі (1907 р.) зведеній за проектом Т. Обмінського знаходилася фабрика ковдр Петрушевського
Франка (25)
Сецесійна кам'яниця (1907 р.) за проектом Ю. Горнунга
Франка (26)
 Непарна сторона вулиці є більше забудованою.
Ділянка нинішньої вул. Івана Франка від храму св. Софії з кін. XIX ст. почали інтенсивно забудовувати віллами. 1895 р., на вшановання пам'яті доброчинця Вінцента Понінського - одного з фундаторів посагів для дівчат-сиріт, вулиця отримала назву вул. Понінського. 1940 р. вулицю назвали іменем Івана Франка. Під час нацистської окупації вулиця мала назву Leuthenstrasse (укр. Людська), очевидно, через те, що багато вілл призначалося nur für Deutschen (укр. «лише для німців»).
Вілла-палац графині Я. Русоцької ( 1898 р.) в стилі історизму, за проектом В. Равського-молодшого
Франка (27)
Будівля (1905–1907 рр.) львівського кам'яничника та будівничого Баруха (Якуба) Зильберштайна
Франка (28)
Споріднені (бл.1910р.)
Франка (29)
 У XXI ст. на кінцевій ділянці вулиці з'явилося кілька новобудов.
Споріднені-2 (бл.1910р.)
Франка (30)
Декоративна сецесія (1905-1906рр.) за проектом А. Богохвальського
Франка (32)
  Декоративна сецесія-2 (1905-1906рр.) за проектом А. Богохвальського
Франка (33)
 Під №56 знаходиться монастирський комплекс оо. Редемптористів з невеликою церквою Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, споруджений у 1882–1884 рр. в неороманському стилі для сестер Василіянок. За радянських часів у приміщенні монастиря був гуртожиток обласної партійної школи, потім туристична база, а у храмі містилося кафе.
Кам'яниця ( 1893 р.) фабриканта кахлів Б.Нойвонера
Франка (34)
Вілла власника фабрики штучних добрив Ю. Ванга ( 1899 р.) - поєднання готики й романського стилю
Франка (35)
Складова одиниця сецесійного ансамблю (1907р.) за проектом Л. Балдвіна-Рамулта
Франка (37)
 Раніше на підвищенні, де знаходиться храм Св.Софії у 1594 р. був зведений невеликий дерев'яний костел. Землі в той час називалися Кошнарівкою і знаходились серед букового лісу над потоком Свинория. Костел спалили турки під час облоги Львова у 1672 р. На його місці у 1760–1765 рр. за кошти львівської міщанки Софії Ганель збудували новий мурований храм. У 1789 р. власником прилеглих грунтів став львівський райця Ян Антоній Лукевич, який відновив костел, заснував при ньому сиротинець сс. Милосердя для дівчат.
У 1864 р. костел перебудували й необароковий фасад оздобили статуями Святої Софії та її дочок Віри, Надії, Любові, виконані скульптором П. Ойтелє (дотепер збереглося лише дві фігури).  У 1944 р. храм закрили й перетворили на склад. У 1992 р. його передали греко-католицькій парафії Святої Софії.
Складова одиниця №2 сецесійного ансамблю (1907р.) за проектом Л. Балдвіна-Рамулта
Франка (38)
  Складова одиниця №3 сецесійного ансамблю (1907р.) за проектом Л. Балдвіна-Рамулта
Франка (39)
  Складова одиниця №4 сецесійного ансамблю (1907р.) за проектом Л. Балдвіна-Рамулта. Тут мешкав відомий філософ, засновник Львівсько-Варшавської філософської школи К. Твардовський
Франка (40)
 Вже у 1895 р. частиною сучасної вул. І. Франка – від початку до школи Святої Софії було прокладено трамвайну колію, а у 1907 р. трамвайна колія була продовжена до місця проведення виставки у Стрийському парку. У 1936 р. трамвайну колію було продовжено до вул. Козельницької, а звідки до Стрийської рогатки. Однак вже у 1940 р. ділянка від вул. І.Франка до Стрийської рогатки була розібрана, а також була закрита трамвайна лінія у Стрийському парку.
Складова одиниця №5 сецесійного ансамблю (1907р.) за проектом Л. Балдвіна-Рамулта. Тут мешкав польський поет і ректор Львівського університету Ян Каспрович
Франка (41)
Пізньосецесійні кам*яниці ( 1911–1914рр.)
Франка (42)
Будівля Закладу для незрячих фундації графів Є. Чарторийського та С. Мицєльського (1900 р.)
Франка (43)
 Велика кількість трамваїв, маршрутних автобусів, а також приватних автомобілів робить ділянку  від площі Соборної до вул. Левицького однією з найбільш насичених транспортом, що призводить до постійних заторів у цій частині вулиці. Станом на лютий 2014 р. ця ділянка вулиці визнана на однією з найзабрудненіших у місті .
Вулиця
Франка (44)
Храм святої Софії (1760-1765рр.)
Франка (45)
Храм.Фасад
Франка (47)
 У 1901–1902 рр. будівничим М. Заходним були збудовані дві вілли для членів НТШ - професора історії Львівського університету М.Грушевського та доктора І. Франка.
Вілла Франка - мурована будівля у «швейцарському стилі» під черепичним дахом з ромбовим орнаментом, яка складалася з 5 кімнат і кухні в партері та 2 кімнат - на другому поверсі. У власному будинку І. Франко прожив останні 14 років свого життя і помер тут 28 травня 1916 р.
Святиня.Тил
Франка (48)
Кам*яниця фотографа Г.Міколяша (1910-1911рр.)
Франка (49)
Вілла І.Франка (1901-1902рр.)
Франка (50)
 У 1920-1930-х рр. в будинку жили вдова І. Франка та його сини Тарас і Петро зі своїми родинами. 10 жовтня 1940 р. в тут відкрили Літературно-меморіальний музей Івана Франка, першим директором якого став його син П. Франко, організатор і перший керівник літунського полку УГА, інженер і педагог.
Директорами музею були потім поет П. Карманський, син Івана Франка,- письменник та літературознавець Тарас, син В. Стефаника Семен, І. Кияшко, М. Кіх.. Перед будинком стоїть бронзове погруддя Івана Франка, виконане у 1949 р.
Літературно-меморіальний музей І. Франка
Франка (51)
Вілла М.Грушевського (1901-1902рр.)
Франка
Tags: Львів, архітектура, мандрівки, храми
Subscribe

  • Млинів: садиба і не тільки

    Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця…

  • Маєток у Качанівці. Ч.2

    Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від…

  • Унтервальден / Підгайчики

    Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments