Життя -це рух...

( Collapse )

 Давно це було і ...недавно. Ще в ті часи,коли люди сиділи один біля одного,гуляли групками,обіймались при зустрічі та чхали,не боячись бути поміщеними після цього в ізолятор. Давно це було і зовсім недавно,- всього-то у 2019-му. Золотий жовтень. До COVIDна осінь.

( Collapse )

 Хороша новина: 2020-ий нарешті закінчується! Він був нелегким,непередбачуваним та досить своєрідним(о,ця своєрідність може стати вже скоро звичною).
Погана новина: 2020-ий скоро закінчується! Якщо вірити усім вангуванням,попередженням,прогнозам та застереженням,то неважко здогадатися,що наступний рік буде ще важчим,неочікуванішим ,витратнішим та гнітючішим.
Новина: 2020-ий підходить до свого кінця. Ми живі-здорові,без боргів та кредитів, у своїй країні під дахом своєї оселі. Отже,-все гаразд.

( Collapse )

 Взяти хостел було хорошим рішенням- дешевше аніж квартира та й до автостанції ближче ( а мені вранці туди). Правда прийшлося взяти таксі,- туди з місця мого знаходження вже нічого не відправлялося,але як вияснилось згодом(я ще передзвонив на декілька номерів,за яким пропонували квартиру на добу-дві)- до будь-якої з квартир теж прийшлося б викликати таксі. Така от в мене паскудна локація!

( Collapse )

Хотів віднести це село до розділу "маловідомих",але хто ж на Львівщині (Сокальщині то вже точно) не знає с.Угринів? А все завдяки тому,що тут діє міжнародний пункт пропуску на кордоні з Польщею Угринів -Долгобичув.
А от як тут із пам*ятками,цікавинками? Ну... Хоча й сусіди-поляки,так би мовити "за три кроки" від села,та основна пам*ятка -парафіяльний костел Св.Катерини,зведений на зламі 18-19ст. м*яко кажучи знаходиться не в найкращому стані.

( Collapse )

 Одинадцять пунктів у день + дорога додому-це немало,навіть якщо ти власним транспортом та прокинувся о 5-ій ранку.Але хвала довгим літнім світловим дням та ранньому сонечку,яке піднявшись разом з тобою та,навіть не попивши кави,одразу починає виконувати свою щоденну роботу.
 Ми також особливо не затримувались,тож вже о 08.40 год. були у четвертому із запланованих -селі Маліївці Дунаєвицького району що на Хмельниччині.

( Collapse )

 Ще одна частина про об*єкти,які ніколи не стануть топовими в розділі "туризм-пам*ятки", об*єкти,про які мало хто й чував за межами їхнього рідного села,об*єкти,частині яких залишилось "прожити" ще зовсім недовге та й точно не славетне життя.  Але є таки зацікавлені,які товчуться бездоріжжям,ризикують отримати у вухо, бо:  "ти тут чужий" (то я жартую) та витрачають свій дорогоцінний час(замість того,щоб його спокійнісінько проспати у ліжечку)),аби побачити та показати ці маловідомі споруди. А мо* когось зацікавить настільки,щоб стати спонсором(власником) однієї із них?)

( Collapse )

 Не за архітектурою сюди їхати потрібно,оскільки з цікавинок тут лише зо два десятки житлових будинків (типову церкву не вважаю родзинкою),а за карпатським цілющим повітрям (тут не перебільшую-реально пройшли болі голови,які ой як докучали перед поїздкою) та місцевими атракціями,як ото підйомники, квадроцикли, форель ... А на вечерю-баня! А ще ці чудові ранки,коли сонячні промені відвойовують собі місце на вершинах гір,заставляючи тумани відступати у ліси-ущелини аж до вечора. Споглядаєш це через пелену теплого ароматного пару, який підіймається з горнятка кави і думаєш..та ні,-навіть і не думаєш,що за декілька днів на роботу.

( Collapse )

Прилуки. Це місто було названо на честь сигарет. Однозначно. А ще тут поголовно всі жителі курять сигарети. Навіть малі діти,бо ж вони також прилучани.Такі думки були колись у моїй голові,а щоб розвіяти чи підтвердити їх, я змушений був особисто приїхати в це цікавеньке містечко.

( Collapse )