Життя -це рух...

Не зважаючи на те, що Млинів уперше згадується на поч. XVI ст., люди в цих краях мешкали віддавна. Один з районів містечка – Муравиця – у літописні часи був давньоруською фортецею. Згодом поселення згадується у перших роках XVI ст. Тоді литовський князь і польський король О. Ягелончик дарує вже Млинів якомусь Бобру. Наступник короля Олександра Сигізмунд I в 1508р. передає Млинів своєму кременецькому наміснику Я. Монтовту.

( Collapse )

 Про рід Тарновських існує чимало легенд, але як історичний факт встановлено, що Качанівка була одним з перших маєтків, котрий відмовився від кріпацтва до його офіційного скасування. Робітників сюди наймали на конкурсній основі, адже садиба славилась своєю щедрістю та привітністю. Крім того, Тарновський-молодший славився трьома пристрастями: до коллекціонування, парку та жінок..
( Collapse )

 Унтервальден - давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною с. Підгайчики, у Золочівському районі Львівської обл. Утворена колонія у 1784 р. вихідцями із Північного Пфальцу на землях ліквідованого жіночого монастиря католицького ордену Св. Клари майже до сер. 20 ст.
( Collapse )

  Дубляни,про які буде мова - село у Дубенському районі Рівненської області. Вочевидь, раніше ці краї славились дубовими гаями. Вперше про село згадують у 1545 р.,- в описі Луцького замку.
( Collapse )

 Їхав у Смереківку із Дунаєва. Так,це реально,хоча й не вельми приємно. Особливо навесні,коли асфальт сходить разом із снігом,а там де про таке досягнення цивілізованого світу й не чували, доводиться просто місити грязюку,в надії не застрягнути наглухо,бо ж кіньми тоді тягнути прийдеться,чи трактором(автівку,не мене)). А ще, цілком ймовірно, вас тут можуть запитати : " А хто тобі сказав ту фотографувати? Для чого?!" ну і подібного типу вже відомі нам (вам) фрази. Але то таке,бо крім цього у селі є вельми симпатична церква (костел у минулому),цікавенький палац,та,я впевнений,приємні люди.
( Collapse )

 Щоб потрапити сюди (з сторони м.Червоноград) потрібно: а) Мати сталеві нерви; б) Мати міцненький позашляховик; в) Чекати,коли врешті відремонтують дорогу.
Нічого з вищеперерахованого у нас не співпало,але на допомогу прийшла сама Природа- "підлатала" ями-провалля снігом,який втрамбувавшись утворив непогане покриття (ну так,коли ми повертались додому,під впливом сонячних променів "покриття" критично попсувалось),тож можна було ризикнути..
Вперше сюди ми навідувались ще у 2010-му,та й то,попавши у містечко надвечір,встигли оглянути лише масивний костел,тож тепер вирішили грунтовно пройтися вуличками найменшого(!)міста України. Нас вітає Угнів!

( Collapse )

 Не знаю,як тут влітку, чи на яке свято. Або ж погожими днями золотої осені. А взимку тут тихо,заспокійливо-тихо та затишно,без напливу людей,шумних компаній на галявинах та понад озером і гавкотіння собак(я думаю що й такий фактор присутній),- природа і архітектура,архітектура та історія,історія,яка вже обросла легендами.  А через тиждень в Качанівку завітає весна..

( Collapse )

  Два велими цікавих села,які справді вартують уваги,та ще й знаходяться на відстані всього 5км. один від одного. Два старовинні населені пункти,які колись були містечками,з усіма привілегіями магдебурії,а тепер-звичайнісінькими собі(якби ще й не пам*ятки) типовими селами на Львівщині. Щуровичі та Лешнів.

( Collapse )

Так,останнім часом я частенько повторно навідуюсь у місця,які знаходяться відносно недалеко від мого населеного пункту. І так,там я буваю не вперше і навіть не вдруге,але знову і знову видобуваю із них щось новенького для себе. Берестечко-не виняток,сюди як мінімум разок я ще навідаюсь - щоб заспокоїти цікавість до пам*яток,.. або десяток разів-щоб відпочити у затишному місці із смачною кавою,забувши про буденні проблеми. Тут мені це вдається.
( Collapse )